Анатолій
Ранок судного дня
Встаю як зазвичай в 05:30 ранку, Живу в гуртожитку від роботодавця. Колеги запитують, чи жув я щось за вікном, Казали, що чули гул літаків. Я так міцно спав, що не чув нічого. Так от, я спокійно поснідав, і вже збирався йти на подвір"я, нас як завжди мав забирати транспорт роботодавця. Але з цього моменту все й закрутолось. Вламується в мою кімнату колега з великими очима і кричить "Київ бомблять, війна". Я підскочив. Почав будити іншого свого колегу (він працював неподалік, тому прокидався о сьомій). Назвем його умовно "Тарас". Кажу, вставай, війна. Він лише повернувся на інший бік. Я вибіг з кімнати і почав набитати воду в пляшки. З роботи передзвонили, що не працюємо. А в гуртожитку тим часом все літало. Одні за годину вже збиралися виїжати до рідних. Дехто казав, що їх вже мобілізовано. То ж вони йдуть воювати. Дехто в ніч повернувся назад, в окуповану територію вже нічого не…
Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/anatolii#МояВійна
