Ірина Федун
Я роблю недостатньо. Я відчуваю провину за те, що не на передовій і не тримаю автомат у руках.
Я в безпечному місці і маю теплу їжу.
Зараз це думки великої кількості людей, з якими я спілкуюся.
У мене сотні запитів про допомогу, але я не можу допомогти всім.
І я теж так думаю. Я лайно і нездара. І так багато разів, по колу.
Перші три доби я не спала зовсім. Ні хвилини. Тепер я знаю, що відбувається з психікою, якщо вона працює 72 години поспіль. Тіло викручує, а свідомість гойдає, як на гойдалці.
Але якщо ви відчуваєте провину- з вами все ок, навіть дуже.
Чим більше робиш, тим більше розумієш, що багато всього ше можна зробити.
Ми працюємо. Підтримуємо і годуємо ЗСУ. Працюємо з тим, що вміємо. Робимо максимум з того, що мусимо.
Але.
Треба їсти. Треба спати. Треба плакати і треба сміятися. Важливо мати бадьорий дух і потужну психіку.
Ворог прорахувався у сприйнятті нашої ментальності.
Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/irina_fedun
#МояВійна
