Кошача м'ята
Перший день після онлайнів. Тоді періщив такий дощ, що страшно не хотілось нікуди йти. Мене виперли аргументом "Скоро ЗНО! Як ти його будеш здавати?!".
Нові чоботи натирали. Капюшон постійно злітав. Пси рвались на свободу. Я запізнювалась, а в голові тільки й думок про кислотні дощі та можливу втрату останніх п'яти волосин.
Лондон би позаздрив нашим українським дощам, якби міг. Бо той дощ йшов увесь день. Тоді на очі потрапив кіт однієї бабці. Його флегматичність була настільки харизматичною, що зупиняла.
Птах - персонаж іншої опери.
Це був не найкращий день, але відносно спокійний.
Слово "спокійно" стало найдивовижнішою нагородою для мене, і продовжує бути. Мої цінності дуже змістились за місяць.
Ми тоді були окуповані, як і ще 5 сіл в Бучанському. Поряд з нами, на горбі, стояло чи то 3 батальйони, чи то 3 угрупування. Я досі не знаю й знати не хочу. Головне - їх було…
Продовження історії за посиланням https://mywar.mkip.gov.ua/user/Koshachamyata
#МояВійна
