eugeniia sologubova
Ранок. 7:30
Я прокинулася від голосів в сусідній кімнаті, відкривши двері я побачила маму та знайому з дитиною на руках, з переляканими очима
- що трапилось, ви мене розбудили
- Жень, Війна почалась. Вже Гостомель бомблять.
Не знайшовши в собі слів, щоб відповісти, я лише взяла взяла дитину за руку
- пішли сонце, я увімкну тобі мультики
Ввести назву мультику я змогла на п'ятий раз.
Написавши повідомлення подрузі я отримала у відповідь " Спокійно, не панікуй. Збирай речі та документи. Бомблять тільки військові об'єкти"
Через годину я вже стояла чергу в магазин за водою, до вечора відправили дитину зі знайомою в село. а ми з мамою на ніч перебралися до погреба.
За цю ніч я зрозуміла, що ніякий комфорт не замінить спокійної ночі. Дійсно спокійної. Щоб було зрозуміліше я живу недалеко від Гостомеля, Бучі і Ірпеня. Кожен вибух там - відчувався так, ніби це відбувається за рогом вулиці….
Прожовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/eugeniia_sologubova
#МояВійна
