Павло Токарчук
Другий день знову прокинувся о 7 ранку від гулу сирен. Було мальовниче зарево від сходу сонця. Боже творіння, яке несе новий день і життя. Але так складося, що багато міст в Україні, зокрема Київ сьогодні побачили зарево, яке несе смерть. А хтось взагалі не прокинувся.
Завдяки російським фашистам.
Вчора весь день на телефоні і з людьми. Сон теж був поганий. Відчуваю фізичну та емоційну втому. Дружина теж. Не можу вмістити в голові, чому мій півтора-річний син має проводити дитинство в підвалі-бомбосховищі.
Але це взагалі не має значення у порівнянні з тим, що відчувають мирні жителі, по домах яких валить путінська артилерія. І що переживають хлопці в окопах, завдяки яким у Львові ще не стріляють, і в кожному обласному центрі ще досі майорять українські прапори.
Наша церква активно залучена в служіння людям. Допомагаємо чим можемо, в першу чергу власними домами. Таких церков багато.
Продовження історії за посиланням https://mywar.mkip.gov.ua/user/pavlo_tokarcuk
#МояВійна
