Салій Любов
Цей день змінив усе... В цей жахливий ранок я проспала момент збору на роботу. На автоматі вмикаючи телефон я побачила повідомлення від нашої зав. відділом про те щоб ми не виходили на роботу. Потім до мене прийшли 1000 і одне повідомлення про напад. Вони напали на нас о 5 ранку, сподіваючись завоювати за 3 дні... Я знаходжусь в Києві. Я нікуди не тікала і не ховалась по підвалах, хоча і ці орки бомбили мій рідний район і розбили тут декілька будинків. Я більше переймаюсь за Маріуполь і інші міста, які наразі бомбить ця наволоч. Зараз 3. 04. 2022. І нехай Бучу, Ірпінь і Гостомель в окупантів вже відбили, але я досі не в змозі зв'язатись зі своєю хрещеною... В останнє ми з нею спілкувались, якщо так можна сказати, 5. 03. 22. Вона повідомила що їх обстрілюють і вона не в змозі розмовляти. Потім скільки б я не писала, скільки б не телефонувала... Наразі так і не маю з нею з'язку... Лише одне сподівання що вона жива…
Продовження історії за посиланням https://mywar.mkip.gov.ua/user/mioksa
МояВійна
