Татьяна Лерман
Біля шостої години ранку мені зателефонував співробітник, який повідомив, що почалась війна. Трохи пізніше зателефонувала сестра з тим самим повідомленням.
Спочатку я не збагнула, наскільки ще серйозно та страшно, бо я сова та люблю висипатись ранками.
Перші дні були більш менш спокійні і можна було виходити на вулицю.
В цей день ми з моєю мамою вдома прибирались, наводили порядки, готували їжу, щоб зустріти мою сестру з чоловіком.
Вже потім після обіду ми дізнались, що вони вирішили поїхати просто як найдалі з Києва в сторону Заходу, не маючи ніяких планів та чітких домовленостей.
Ввечері ми говорили по телефону біля 21 години та ночувати їм в автомобілі було єдине логічне рішення, не маючи інших можливих варіантів.
Я ще не відчувала тих проблем та страху за життя в перші дні, і коли лягала спати до ліжка з великими вікнами поруч, почувалась комфортно та спокійно, висипаючись вночі.
Але думаючи про…
Продовження історії за посиланням
https://mywar.mkip.gov.ua/user/tatyana_lerman
#МояВійна
