Ну чогооо наші співвітчизники продовжують толерувати російське | Зухвала агресивно друкує…

Ну чогооо наші співвітчизники продовжують толерувати російське і російську?

Так це факт. Українці толерують російську і російське. Так, після всього. І так, я теж від того була в тотальному осюрпрізєнії. Як ще недавно хтось був в ахує від моєї російської, фор екземпл.

І так я тригерюсь від російського. Перманентно. І виключно через те, що перманентний ахуй - стан не надто продуктивний, доводиться розбиратись: ну чогооооо?!

Друга причина, по якій потрібно терміново вияснити, «якого бенера?», бо інакше не знатимемо, як на це впливати.

Отже, по моїй страшенно експертній експертизі українці продовжують в‘язнути в руском мірє по двох причинах. Або їх одночасній комбінації.

Причина раз: слабка поінформованість. Так, так. Ну от тупо брак інформації. Нема критичної маси знань історії, геополітики та основ інформаційної війни. І хто б там що не казав, зв’язок російської мови і війни - для більшості не очевидний. Те ж саме з історією. Ну не в курсі люди, що їх російськомовність - це результат насильницьких дій по відношенню до їх пращурів. І не розуміють, що зросійщити українців і перемогти - слова синоніми.

Причина два: емоційна відстороненість. Вона ж імовірно наслідок того, чому людина не поінформована. Бачте як вийшло. Усвідомлювати важливі штуки і міцніти особистісно, це, як вияснилось, боляче і страшно. Особливо в обставинах екстрапіздарєза, в якому ми зараз всі, я нагадую.

Так і виходить, що людина лізе в мушлю, біжить від вави, як чорт від ладана. В короткостроковій перспективі все працює, їси собі макарони і сліз не ллєш. В довгостроковій же - все значно гірше. Роки ідуть, а ти інфантильна особистість, яка не в змозі себе захистити, бо нічо не одстрелює. Ти спочатку - внє палітікі, а вже потім внє здорового глузду.

Наголошу, що ми говоримо саме про людей з проукраїнською позицією, які косячать в деталях. Хоч і важливих. Щодо щирих поціновувачів руского міра, то тут наука безсила. Хвороба їх невиліковна, як всі спідораки.

Що робить, якщо є бажання і сили щось робить?
Інформувати і включати емоційно. З якого кінця починати, завжди залежить від конкретного випадку. Хтось іде від раціонального, тому тре дати м‘ясистих фактів. Комусь легше буде включитись в самоосвіту, якщо ви знайдете ключі від закритого емоційного замку. Головне, шукати, що цій людині близько, де вона самоідентифікується. Крок за кроком, різких змін, нажаль, не відбудеться, як і не варто за одну розмову вивалювати все на співрозмовника. Ну не осилить. Але так, потроху, потроху, і найцупкіші мушлі відкриваються на зустріч сонячній українізації. І правді, що теж важливо. І правда