ВІД ДЄРСКОЇ ДО ЗУХВАЛОЇ Вперше, мій псевдонім покоробив мене | Зухвала агресивно друкує…

ВІД ДЄРСКОЇ ДО ЗУХВАЛОЇ

Вперше, мій псевдонім покоробив мене близько року тому. Я тоді не розуміла, що з ним не так. Ніби не надто зручне взуття. Ні, це ще не кривавий мозоль, просто муляє.

Ще через півроку, я вже чітко усвідомлювала, що саме мене мутить. Конкретно те, як він звучить українською. Щось чужородне і несуразне. Проте тоді, комплекс «маленьколюди» взяв верх. Та як я його буду змінювати? Та хто таке робить? Та що я можу зробити? Та ну вже пізно…

З 24 лютого, мій псевдонім вже відчувався, як тавро. Якщо, хочете, цей псевдонім, мій ментальний пам’ятник леніну, який треба негайно знести. «Дєрская» - це клеймо моєї недалекоглядності, інфантильності, байдужості, а також орден за зразкову русифікацію.

Змінювати псевдонім і правда не так вже просто, це потребує купи сммної волокіти і всіляких системних рішень. От тільки це точно не завдання з грифом «місія нездійсненна». І кожен день, поки я вела свої підготовчі роботи, залишаючи хоч десь стару репрезентацію, відчувався як пекельна брама.

Я зрікаюсь свого псевдоніму, не через бажання забути про власні помилки. Це не можливо чисто технічно. Бо наслідки своїх інфантильних рішень, я бачу кожного дня. Це предмет десятиліть рефлексії (якщо путінска боєголовка, мені дасть стільки часу).

Я зрікаюсь псевдоніму «Дєрская», бо не хочу мати нічого спільного з рускім міром. НІЧОГО. Будь-яка нитка, яка об’єднує з плем’ям вбивць, ґвалтівників і мародерів - має бути розрублена, щоб там не триндів Арестович. Це питання безпеки. Це питання самоповаги.

Будь-що російське. Мова чи музика, подкасти чи книги, кіно чи мультики, прислів’я чи меми і навіть тренди в тік тоці. Усе це, для мене підлягає утилізації. І я нічого не втрачаю. Всьому цьому є потужна альтернатива без шлейфу масових звірств.

Мій псевдонім, займає почесне місце в сміттєвому бачку, який я відправляю на звалище. Дєрская іде за кораблем, і я цим неймовірно задоволена.