Культпохід по Барвінківському району. Люди й книги Любите в | Наші 1920-ті
Культпохід по Барвінківському району.
Люди й книги
Любите впізнавати людей на фотографіях? Тоді спершу роздивіться фото, а потім почитайте текст. Іноді, щоб ідентифікувати людей на знімку, досить узяти до рук їхні книжки.
«Од “Слова” до життя» — так називається перший розділ із книжки «Жива річка (Записки учасника культпоходу)» і в підзаголовку навіть дати є — 4–10 лютого 1930 року. Отже, фото можна навіть датувати — пощастило!
Спершу в Харківському художньому музеї виявили це фото, яке вціліло в одного з учасників культпоходу. Про те, що один із них видав книжку про цей культпохід, я знала, а от на другу книжку натрапила зовсім недавно. А в ній таке...
Від «Слова» до життя
Степова «бричка» стрибала по дзвінкому шляху, тіпалася, мов у пропасниці, на твердих, як граніт, замерзлих грудках, і велике село Барвінкове залишалося за нами, ми виїздили в пустельний, чорний, помережаний стрічками снігу степ, нашою першою «бричкою» поспішали в такій же пропасниці ще чотири — то бригада культпоходу вирушила з районового «центру» на села.
Хуртовина на романтично-похмурій околиці Харкова коло будинку письменників «Слово», запізнення поїзда на дві з половиною години, спільна мандрівка на таксі до Блакитного будинку, щоб пересидіти ці дві з половиною години, «пересадка» у Лозовій, що тривала від другої години ночі до восьми годин ранку, ще одна випадкова пересадка в дорозі — все це нарешті таки зосталося позаду і група людей, що звуться письменниками, пірнула просто у великий натовп, сходячи з вагона на станції Барвінкове.
Щоб не повторювати зайвого з того, що нас найменше цікавило, я коротко згадаю, що була духова музика, були промови — проти сподіванки короткі (на щастя, шмалив крепкий мороз), була курка... (за обідом) та був вечір з виступами людей, що звуться письменниками, в помешканні барвінківської трудшколи. Другого ж таки дня вранці ці самі люди та штаб культпоходу, розподіливши район на дві частини сільрад, розбилися самі на дві групи і от тепер вони на «бричці».
Щоб більше не повторювати «нехудожніх» деталей, одразу ж припустимо собі, що зі штабу культпоходу на село виїхали: Скляров, Нікулін, Карпов, Гмиро. Це справжні прізвища справжніх радянських та партійних робітників і про них ми ще не раз згадаємо, не лише тому, що вони учасники культпоходу, а й тому, що ці прізвища варті того. Припустимо собі також, що люди, яких звуть письменниками і які їхали на село разом зі справжніми «низовими» робітниками, мали такі імена: Хвильовий, Вишня, Досвітній, Панч, Мисик та автор цих записок.
Отже, я познайомив читачів з іменами учасників культпоходу по селах Барвінківського району на Ізюмщині і тепер, не зважаючи на холодний степовий вітер, можу спокійно їхати на «бричці» до першого села з нашого маршруту.
В дорозі як в дорозі зразу ж починаються пригоди...
Охоче вислухаю всі припущення про людей на знімку і про автора тексту:)
#наші20
