Юрію Яновському — 120 років Валер’ян Підмогильний писав про | Наші 1920-ті
Юрію Яновському — 120 років
Валер’ян Підмогильний писав про перший роман Яновського: «Я прочитав цей роман одним нападом і з одним почуттям радости й захоплення. Патос викладу поруч урочистої стриманости, новий для нашої літератури і несподівано поєднаний матеріал — море й кіно, тонке плетиво любовної інтриги, проста й міцна фраза. сміливі злами розповідних планів — усе це робить із “Майстра корабля» видатне й поступове явище нашого літературного сьогодні».
Яновський віддав кінематографу свою романтичну молодість. Він прийшов у кіно разом із своїм метром Михайлем Семенком і своїм другом Миколою Бажаном. Завдяки кіно він, степовик, опинився в Одесі і полюбив море. Кінематографу він присвятив книжку «Голлівуд на березі Чорного моря» (1930).
А починалися і кіно, і море в... Харкові. Влітку 1924 року лідер футуристів дістав посаду завідувача сценарного відділу ВУФКУ в Харкові і забрав до себе Яновського й Бажана редакторами. Їхні столи в кімнаті стояли поруч, було їм по двадцять років, але здавалися вони ще молодшими. Редактори мали читати й рецензувати сценарії.
Микола Бажан залишив спогад і про перші кінозйомки, що їх вони побачили: «Уперше почули ми шелестіння кіноапарата та тріщання юпітерів, запрошені режисером А. Кордюмом до Люботина, де Кордюм проводив натурні зйомки своєї першої картини на тему про класову боротьбу на селі. Нехитрий і навіть просто примітивний сценарій не змогли виправити ані мало тоді досвідчений режисер, ба ще й менш досвідчені редактори, що терпляче сиділи, засліплені підсвіткою та виблискуванням світловідбивачів, облиті потом від полуденного сонця і свого юнацького старання, заздро задивлені на прохолодні плеса люботинських ставків, де безтурботно хлюпалися люди, не зайняті такими серйозними справами, як ми, учасники — хай і не найактивніші — дивовижного процесу фільмування.
Ми були дуже гордовиті й тільки після настирних умовлянь погодились, щоб оператор зняв нас на фото, яке і досі збереглося. Щасливо усміхнені, худі і довгі, стоїмо ми на пагорбі над ставком і ласкаво дивимось на своїх кінематографічних колег, бо, хоча й були ми начальниками, вдвох не набрали ще й сорока п’яти років і тому мусили поводитись і гідно, і скромно».
Це фото збереглося. А це вірш із присвятою найближчому другові.
Юрій Яновський
ПАРУСИ
М. Б.
Ми любимо з тобою Повний Корабель,
що звуть його фрегатом мореплавці.
На палубі п’ємо ми слів пахучий ель,
настояний у антикварній лавці.
Хай чамра налетить, і вітер переляже,
бунаца синя соняшно засвітить!
Ми с л о в о маємо, як парус лажий:
розпустимо його — в моря летіти!
Ми любимо з тобою корабельну снасть
і тиск вітрів у прову бригантини.
Морів далеких хвилі. Хижу сласть
розбудженої, сильної людини.
Хай будуть завше справні наші такелажі,
а щогли — гомінкі й живі, мов віти, —
ми с л о в о маємо, як парус лажий:
розпустимо ж його — в моря летіти!
1928
#наші20
