​​Запах слова Щоб зрозуміти, що таке запах слова, прочитайте | Наші 1920-ті

​​Запах слова

Щоб зрозуміти, що таке запах слова, прочитайте переклад російською й оригінал. Не звинувачуйте перекладача, думаю, він доклав усіх зусиль, тим паче переклад авторизований. А проте запах слова він не передав. Не тому, що не зумів, а тому що мова має значення.

Николай Хвильовый
ЖИЗНЬ
(Переклав Євгеній Курицький)

Когда за лесом увядает молодой месяц, — где-то там, в степи распускается цветок, и стоит ему завянуть, как в домах становится темно, разливаются облака синевы, тихой и бледной, и гаснут лучинки. Тогда бегают стаи собак, потрескивают заборы, бесятся псы — более слабые, а крепкие молчаливо шмыгают за победителем, самые слабые в сладостной истоме грызутся друг с другом. Тогда воздух насыщен сластолюбием. Это оттого, что наши предки в этот час также бегали стадом, а наша кровь — прадедовская кровь, красная, и также тоскует по слиянию.
А вот и овины. Да, овины. В них лежит прошлогодняя солома, а на ней зеленеет любовь. И у житниц трещат заборы. И скрипят они также страстно. И кто знает, отчего в такие ночи скрипят житницы? Солома вздыхает так, как она вздыхала многие века назад, даже тогда еще, когда татарские отряды блуждали по украинским степям.

Микола Хвильовий
ЖИТТЯ

Коли за лісом зав’яне молодик, — там десь, на степах над озиминою цвіт стелеться, а він зав’яне — в оселях сутеніє, розливаються цебра синяви—тихої, блідої, і вмирають каганці. Тічки тоді бігають, тріщать тини, скаженіють пси, найбільш крихкотілі — дужі пси мовчазно шкульгають за переможцем, а крихкотілі у спорзній солоднечі гризуться. Спорзно тоді в повітрі. Того: наші прадіди теж в цей час бігали тічкою, а наша кров — прадідівська, червона і для злучки теж горить.
А от клуні. Так, клуні. В них теж торішня солома, а на ній зеленів кохання. І до клунь тріщать тини. І риплять вони теж спорзно. Хто знає, як у ці ночі клуні риплять? Солома зітхає, так вона зітхала віки, навіть коли татарські загони блукали по степах на Вкраїні.

#наші20
#Хвильовий