на всі двісті

2021-03-06 20:14:50 Прочитайте текст і виконайте завдання до нього.

Людина загубила кому й почала боятися складних речень, шукаючи простенькі фрази.

За примітивними репліками прийшли елементарні думки.

Потім вона проґавила знак оклику й стала говорити монотонно, з однаковою інтонацією.

Пізніше людина десь «посіяла» знак питання й припинила запитувати: жодні події не цікавили її, де б вони не відбувалися: у космосі, на землі чи навіть у власній квартирі.

Ще через кілька років наша роззява загубила […] і перестала пояснювати іншим свої вчинки.

Бідолаха не могла висловити жодної ідеї, увесь час когось цитувала користуючись лише лапками, а згодом не стало і їх, у неї залишилася тільки крапка.

Бережіть розділові знаки… Відкрити / Коментувати

2021-03-06 20:12:37 Прочитайте текст і виконайте завдання до нього.

Надворі було по/особливому тихо.

По/зимовому небу пропливав, загортаючись у діряву ковдру з хмар надломлений місяць, схожий на тріснуту крижинку.

А поруч з ним поблискували зорі, вимальовувалися непевні перші промені.

Неохоче вставало заспане сонце і, мабуть, хотіло якось по/своєму розпочати цей день.

Але зима, відвойовуючи останні холодні дні, вирішила по/іншому і все сипала білі сніжинки, закриваючи сонне світило.

Усе, окрім тонесенької смуги над […], уже перетворилося на щільну білу завісу, що огортала землю, не давала їй прокинутися. Відкрити / Коментувати