Підрив національного почуття у школах …психологи з Кельна досл | Ніцше, думи, два клевця

Підрив національного почуття у школах
…психологи з Кельна дослідили ставлення до нації у німців та інших європейців. Більше десяти років професор психології Ульріх Шмідт-Дентер та його колеги опитували своїх співітчизників та жителів сусідніх країн, зокрема Швейцарії, Данії, Польщі і Нідерландів.
Шмідт-Дентер зробив такий висновок: «Порівняно з іншими країнами національна ідентичність у Німеччині найслабша. Це показало не лише наше дослідження, а також й інші. Німеччина завжди внизу».
Кельнські науковці вбачають чіткий зв’язок між браком у багатьох німців національного почуття та ірраціональним страхом повернутися до фашизму гітлерівського зразка. Цей страх є наслідком шкільного навчання, де період націонал-соціалізму і Другої Світової війни займає дуже багато місця у різних шкільних предметах, а злочинці і жертви свідомо емоціоналізуються як абсолютне зло з одного боку, і абсолютне добро з іншого. За словами Шмідт-Дентера, «дванадцять років, які проіснував Третій Райх, постійно пережовуються під час навчання у школі. А післявоєнний період розгладається коротко. Але ж про Німеччину можна сказати багато доброго».
Ульріх Шмідт-Дентер і його співробітники також розпитували школярів про уроки історії та етики. Вони отримали багато критичних коментарів. Якась 17-річна школярка написала у 2008 році молодіжному журналі SPIESSER: «Неподалік знаходить пам’ятник 15-ти тисячам інвалідів і психічно хворих, вбитих в часи націонал-соціалізму. При всій повазі до цих 15-ти тисяч невинно вбитих, нас надто часто водять до цього пам’ятника. Двічі з вчителем етики, двічі з чеськими студентами по обміну, ще якось з вчилемем суспільних наук. Я вже й сама можу проводити екскурсії біля меморіалу. Це дратує не лише мене, а й ціле покоління учнів» (zit. nach Schmidt-Denter: Die Deutschen und ihre Migranten, S. 313).
Дослідницька група робить висновок: «Відповідно до цього учні дізнаються, що означає бути німцем, і що це дуже непривабливо. Це означає без жодної участі бути екзистенційно обтяженим почуттями сорому і вини та сприймати власну національну ідентитчнвсть як ворожу». Schmidt-Denter: Die Deutschen und ihre Migranten, S. 318)

У такому способі викладання винні не окремі вчителі історії, а відповідні навчальні програми, які намагаються вигнати все «національне» з свідомості наступних поколінь.
Навчальні плани також звертають увагу на позитивне значення регіональної ідентифікації, у той час як національна ідентичність проблематизується і релятивізується, що різною мірою відбито у навчальних програмах окремих федеральних земель. У навчальні програмі для середніх шкіл Нижньої Саксонії це сформульовано так: «Досвід часів націонал-соціалізму і відповідальність за нього.., не дозволяє нам припускати стійку однорідну німецьку ідентичність, але швидше множину німецьких ідентичностей» (Niedersächsisches Kultusministerium, 2008, S. 7).
Деконструкція національного подається учням як наслідок і «урок» націонал-соціалізму і Голокосту. (Schmidt-Denter: Die Deutschen und ihre Migranten, S. 311)
Не потрібно жодних спеціальних знань, щоб зрозуміти, що ця форма навчання є одним з наріжних каменів того національного самопрезирства і наївного вітання у себе усіх іноземців, що Німеччина показала у 2015 році і продовжує показувати нині.
Уривок з : Габріеле Бенсберг «Доленосне питання ідентичності»
Gabriele Bensberg. SCHICKSALSFRAGE IDENTITÄT Verlag Antaios • Schnellroda 2018