Толерувати, гендерувати, слухати радіо 'Голос Америки'? Післ | Ніцше, думи, два клевця
Толерувати, гендерувати, слухати радіо "Голос Америки"?
Після відомої угоди щодо Північного потоку - 2 частина патріотичної публіки почала щось підозрювати. «Нас що, продали?!? А як же друг України Байден?? А як же подруга України Меркель???»
Друзі, та по іншому і бути не могло. Поясню на пальцях.
Перший момент. Якщо ви роззброюєтесь по свистку, відмовляєтесь від суб’єктності, віддаєте свою долю у чужі руки, вбиваєте економіку, поступки вважаєте головним інструментом зовнішньої політики і взагалі поводите себе віктимно – вас неодмінно чекає велике розчарування. Неминуче, невідворотне, гарантоване розчарування. Вся історія просто кричить про це. Але що нам історія, коли у нас є «партнери», чи не так?
Другий момент - добровільне самозасліплення і куряча пам’ять. Північний потік збудували за Обами-Байдена і Північний потік-2 почали будувати за Обами-Байдена. Трамп, на відміну від них, все робив, щоб зупинити, заблокувати цей проект. Здавалося б – все ясно. А ось і ні! Знаючи про приязне ставлення демократів до північних потоків, що робить на минулорічних виборах наприклад унікальна «україньшька діяспора»? Звичайно, рве зад за Байдена. Втім - так само як унікальна патріотична громадськість в Україні. Коли таким інфантильним добродіям м’яко, доброзичливо пояснювалося, що при Байдені Північний потік-2 успішно закінчать і це нам категорично не користь, то ці курчата у відповідь щось блекотали про «проросійського Трампа» і всемогутній план «Анаконда».
І це підсвітило третій момент – політичну інфантильність. Ці люди в оцінці ситуації і прийнятті рішень беруть до уваги лише слова, виносячи справи за дужки. Слова замість справ, картинка замість усвідомлених інтересів, фантики замість суті. Трамп інколи говорив дурниці, але робив здебільшого правильні і вигідні для України речі? Нахуй Трампа! От Байден говорить приємні слова, і пофіг, що він нас тупо під монастир підводить – кльовий пацан!
І от тепер ці віктимні самозасліплені інфантили, які у нас грають роль лідерів думок, експертів і тд – видають на поверхню ображене сопіння. «Якже так? Ми усе віддали приятелям, а вони нас… Чомууу?...» От саме тому. Дурників же і в церкві б’ють.
Є, звичайно надія, що цей ляпас від реальності посприяє опритомненню нації і поверненню її в реальний світ конфліктів інтересів і боротьби сил. Боюся, однак, що таких оздоровлювальних ударів буде ще багато, поки ми позбудемося інфантильної надії на когось і розраховуватимемо, як і личить, лише на власні сили. А наразі грантові негідники і архітектори національної катастрофи попри все продовжують свої мантри: «толерувати, гендерувати, слухати радіо «Голос Америки».
