в наших широтах — усе під осінь:
сірі панельки, дороги, вкриті
ямами, листя, яке ще досі
не відпустило мізинець літа,
бруд на узбіччях і бруд маршруток,
темна задума на всіх обличчях,
літри гіркого, аби заснути
і не пустити до себе відчай,
форми освітлення, види птиці
що спозарання хрипить і злиться,
згорблені плечі, аби нести це,
поки сніги не покриють листя,
грубі розмови і груба шкіра,
тихі під'їзди із їх богами,
в наших широтах — усе під сірість,
щоб не збивати загальну гаму
вицвілих спогадів, літній посаг
холоду тьмяного сонця... власне,
в наших широтах — усе під осінь.
певно, тому вона тут прекрасна.
