Кримська платформа: сподівання і перспективи 23.VІІІ.2021 у | Nотатки Крука
Кримська платформа: сподівання і перспективи
23.VІІІ.2021 у Києві відбувся установчий саміт Кримської платформи. В ньому взяли участь високопосадовці від 46 країн. Всі вчергове визнали окупацію півострову, вчергове засудили агресора, вчергове домовилися домовлятися про виключно мирні способи деокупації. Той факт, що платформа ще раз привернула увагу міжнародної спільноти до питання окупованого Криму, можна розцінювати лише позитивно (зайвої міжнародної уваги тут бути не може). Але нажаль не спостерігається жодних підстав вважати Кримську платформу якимось проривом у справі деокупації. Реальних сподівань на ефективність цього механізму мабуть не має ніхто. Навіть сама Зе-команда вочевидь розглядає її лише як потужний хайп і не більше.
Але навіть якщо теоретично уявити, що Крим деокупують за допомогою саме цієї платформи, то що буде далі з півостровом? Наші закордонні «партнери» побачили, що захід відкривали не Гімном України, а піснею Джамали. Ключовим «кримським» виступом була промова Мустафи Джемільова, причому виголошена кримськотатарською мовою. Всім відомий «український» проект перетворення Криму на національну автономію кримських татар. Що в цьому власне українського? Закордонні союзники з цього ніяк не зрозуміють, що:
- татар на півострові менше третини;
- українців в Криму більше, ніж татар;
- українців-кримчан в російсько-українській війні брало участь в рази більше, ніж татарських добровольців;
- татар-колаборантів на півострові лишилося більше, ніж виїхало.
Якщо Кримська платформа якимось дивом призведе до деокупації Криму, то українським півострів все одно не стане. Все виглядає так, що йому готують долю національної автономії кримських татар з подальшим утворенням кримсько-татарської державності. І Кримська платформа (так само як і «кримський» вектор політики президента-попередника) готує світову спільноту до схвалення саме такого розвитку подій.
Україні варто було б розгортати цілу державну кампанію по українізації Криму хоча б у свідомості світової спільноти і власних громадян, а не витрачати бюджетні кошти на творення нового напрямку потенційної напруженості (або й появи нового різновиду сепаратизму).
