••• мене ніколи не цікавив космос, і Всесвіт із незвіданим х | синьоока

•••

мене ніколи не цікавив космос,
і Всесвіт із незвіданим хаóсом -
усе це викликало тільки посміх.
проте, побачивши твої зіниці,
що зберігають неба таємниці,
я миттю захотіла в них втопитись.

мене у море кликали русали,
та глибина припливами кусала -
лякали Посейдонові васали.
в твої хвилясті по-морському пасма
я б не боялася пірнути, впасти,
на тебе вказує завжди компáс мій.

колись любила я осінній дощик,
який весь світ вмиває і полоще,
знаходить шлях поміж цеглин і дошок.
коли побачила прозорі краплі,
які заплямували щоки раптом,
зненавиділа кляту зливу. крапка.

змінився сильно мій світогляд, бачиш?
тепер я каркаде п‘ю замість матчі,
дивитись почала футбольні матчі…
не помічаєш ти мою натуру,
огородився неприступним муром,
а я тобі кричу : «кохаю!»
дура.