В Біблії написано «завжди радійте», але як бути коли радос | Нотатки християнина
В Біблії написано «завжди радійте», але як бути коли радості на серці не має? Вдавати примусову радість чи чекати, коли радість буде дійсно наповнювати серце?
Вдавати примусову радість – точно не вихід. Бог дуже цінує щирість. Памʼятаєте, як Він говорив про жертви, які Сам же дав повеління приносити? Сказав, що вони Йому не потрібні, адже приносилися вони не щиро, не від щирого серця. Тому щирість – перш за все. Навіть якщо не радісно. Навіть якщо сумно. Навіть якщо не згоден з рішеннями Бога. Навіть якщо ображений на Нього.
А тепер про радість. Ісус не обіцяв, що Його послідовники завжди будуть в комфортних умовах, які будуть приносить радість і задоволення. Навпаки. І ми знаємо, що перші християни добряче страждали від переслідувань, їх просто знищували.
І саме в той час переслідувань Павло говорить: «Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!» (Филип’ян 4:4). Цікаво, що він написав ці слова, перебуваючи у вʼязниці. Ще до цього Ісус сказав: «Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве слово, обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами» (Матвія 5:11-12) Практично завжди, де говориться про повеління радіти, воно повʼязане з проблемами в житті християнина: «Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування...» (Якова 1:2)
А тепер відповідь на запитання. І вона не від мене, а від апостола Петра. Прочитаймо уважно: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який зі Свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої для вас на небі, — котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час. З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями...» (1 Петра 1:3-6)
Ось і секрет радості – надія. Петро (та й інші автори Біблії) вказує на те, що незважаючи на проблеми, з якими ми стикаємося в служінні Богу, ми маємо неймовірне майбутнє, яке чекає нас на небі, і Господь нас зберігатиме для цього майбутнього, навіть якщо ми загинемо, чи ще щось з нами станеться. Люди невіруючі не мають надії, для них смерть означає кінець всього. Тому вони й намагаються придумати усілякі теорії про «світло в кінці тунелю» після смерті, бо хочуть отримати хоч якусь надію. А ми її маємо, і впевнені в тому на 100%, що будемо спасенні, і отримаємо вічне життя!
Я розумію, що радіти в обставинах, в яких кожен з нас зараз перебуває – дуже важко. Колись давно ще підлітком я їхав на велосипеді з села додому, і віз спеціальний плуг для підгортання картоплі. Я так з ним мучився, мені було так незручно його везти... Але тоді у мене виникла така думка: «Цей плуг зі мною не назавжди. Прийде час, я відмучусь, довезу його додому, а цю складну ситуацію буду згадувати як поганий сон». Так і вийшло. Зараз я згадую ту ситуацію з усмішкою. І, що цікаво, саме тоді ця думка якось додала мені сил. Я переніс свої думки й надії з теперішньої тимчасової проблеми на час, коли все буде добре.
Тож якщо ми серед усіх наших проблем переносимо свій погляд на майбутню славу і щастя, які ми маємо отримати, коли повернеться Христос, ми не зможемо не радіти цьому. Прийде час, коли ми будемо ці всі переживання згадувати як поганий сон. А зараз нам потрібно більше читати Слово Боже, більше часу проводити в молитві з Ісусом, більше служити людям, щоб ця атмосфера неба була навколо нас завжди, і тоді радість серед проблем стане реальністю у нашому житті.
