У The New York Times вийшла колонка українського письменника й | Ремовська Дайджест

У The New York Times вийшла колонка українського письменника й військовослужбовця Артема Чеха - і це для мене подія.

Бо за майже півроку читання-гортання іноземних ЗМІ таке траплялося вкрай рідко - щоб я зустріла в провідному американському медіа роздуми про російсько-українську війну від українця. Було кілька колонок від українських топ-посадовців, бачила статті української журналістки Наталі Гуменюк, але далі редакції не заходили.

Тож хочу розділити з вами цю подію.

Есей називається "Я - український солдат, і я прийняв те, що можу померти". Не буду тут його переказувати - рекомендую ознайомитися самостійно або за допомогою ґуґл-перекладача. Наведу фрагмент:

Нещодавно одна з рот нашого батальйону повернулася з ротації на Сході України. Коли ми бачилися з нашими товаришами місяць тому, вони були усміхнені та веселі. Тепер вони не розмовляють навіть між собою, ніколи не знімають бронежилетів і взагалі не усміхаються. Очі в них порожні й темні, як сухі криниці. Ці бійці втратили третину особового складу, і один із них сказав, що краще б помер, бо тепер боїться жити.

Раніше я думав, що бачив достатньо смертей у своєму житті. Я служив на передовій на Донбасі майже рік у 2015-му та 16-му, був свідком багатьох трагедій. Але в ті часи масштаби втрат були зовсім інші - принаймні там, де я був. Кожна смерть ретельно фіксувалася, проводилися розслідування, ми знали більшість імен загиблих бійців, їхні портрети публікували в соцмережах.

Зараз інша війна, і втрати, без перебільшення, катастрофічні. Ми вже не знаємо імен усіх загиблих: щодня їх десятки. Українці постійно оплакують загиблих; на центральних площах відносно спокійних міст країни стоять ряди закритих трун. Закриті труни – це страшна реальність цієї жорстокої, кривавої і, здається, нескінченної війни [...]