Ройтбурд знав, що справжня війна з росією триває не перше стол | ONFAM / Одеський національний художній музей

Ройтбурд знав, що справжня війна з росією триває не перше століття, і рано чи пізно набуде максимально відкритої форми. Він роками докладав зусиль, аби коли цей момент настане, — а це сталося швидше, ніж ми могли собі уявити, — ми всі знали ціну собі та своїй країні. Щоб усі знали, що українці боронять не просто території, майно, родовища, тощо — а цілісний український світ: вольовий, багатоманітний, прекрасний; цілком протилежний зліпленому навколо порожнечі «русскому миру».

Під керівництвом Ройтбурда Одеський художній музей став важливою частиною цього українського світу — і ми дуже пишаємося, що доклались до його перетворення.

Ройтбурд навчив нас відповідальності й терплячості. Він показав, що розбудовувати культуру — це не про святкування і відкриття вернісажів. Це кропітка кабінетно-телефонна робота, яка далеко не завжди дає результат. При цьому він вмів лишатися живим і дуже справжнім — майже у всіх, хто встиг із ним попрацювати, є своя колекція спогадів про Ройтбурда-трікстера, з гострими жартами й зовсім не «директорськими» витівками. Він взагалі терпіти не міг, коли його називали «директором» або, боронь Боже, «Олександром Анатолійовичем» — тільки Сашею.

Ми би хотіли отримати урок про несподівану обмеженість часу в якийсь інший, не такий болючий спосіб. Але це також виявився Сашин урок: часу завжди немає. Коли він очолив музей, ми не могли уявити, що в нас усього чотири роки. Коли він помер, ми також не знали, що всього за півроку розпочнеться повномасштабна війна.

Тепер ми знаємо, що у світі, де щомиті все може зруйнуватися, найважливіше — завжди пам’ятати, що і для чого ти робиш. Тримати в голові образ майбутнього, заради якого можна витримати будь-яке теперішнє. Ройтбурд жив саме так — і мимоволі вчив цьому всіх, кому пощастило з ним перетнутися.

Сьогодні рік, як Ройтбурда немає поруч. Але залишився музей, який він колись побачив у своєму образі майбутнього, виростив, і який ми продовжуємо розбудовувати та зберігати. Залишилися сміливість мріяти і вміння любити, які він випромінював навколо себе. Віра, що український світ, в усіх його проявах, встоїть.

Любимо. Вдячні. Передаємо далі ваше світло.

Команда Одеського національного художнього музею.