Отож масова та елітарна література і що не так з постом Gogo | Коли ми говоримо про книжки
Отож масова та елітарна література і що не так з постом Gogol.media
Мене можна виправляти чи доповнювати в коментах:)
Масова література — література, що виникла внаслідок появи масового читача, аби задовольнити його потребу у читанні. Масовий читач з‘явився після появи масової грамотності в епоху індустріалізації. Заводам потрібні були робітники, які могли б читати інструкції, широкі маси населення почали вчитися читати.
Раніше література була інтелектуальною забавкою для освічених верств населення. Але навіть до появи масового читача існувало поняття центру і периферії літературного процесу. Якісь жанри час від часу виходили на перший план, якісь — губились на периферії.
Наприклад, певний час ода була визнана митцями як ідеал жанру, в якому має писати кожен митець, який себе поважає. Але минув час, оди скотились на периферію, стали розвагою для графоманів.
Іноді певні жанри викочувались в центр літературного процесу з периферії. Наприклад, спершу ніхто не вважав листування чимось особливим. Епістолярний жанр був буденністю, але минув час, і романи в листах посіли центральне місце в літературному процесі («Небезпечні зв‘язки» Шодерло де Лакло — як приклад, якщо не читали — раджу екранізацію "Жорстокі ігри" з Сарою Мішель Гелар, вона того варта).
Поява масового читача дуже змінила літературний процес і вплинула на жанровий поділ. Виокремились жанри, які могли розважити чи відволікти масового читача від його тривог: є версія, що детективи виникли, аби їх читали в дорозі, щоб відволіктись від думок про аварію на залізниці (прогрес додавав людству неврозів).
Саме через появу масового читача з‘являються любовні романи, детективи, фантастика тощо.
Однак лишалась література творчого пошуку, яка не ставила собі за мету розважити читача чи заробити на ньому грошей.
Поняття «бестселлер» виникає тільки після появи масового читача. Є масовий читач — є великі тиражі.
Зазвичай бестселлер — це ще й потрапляння в запити суспільства. Тут приклад — «50 відтінків сірого», які добре продавались тільки в пуританських Сполучених Штатах Америки. Стара Європа, врешті, бачила де Сада, аби вестись на простенькі бдсм-фантазії Джеймс.
Література творчого пошуку, елітарна література — це не література великих тиражів. Вже Едґар По переймався питанням — як написати текст, який і критиків задовольнить, і широким масам сподобається.
Жанри, які виникли як відповідь на запити масового читача, і зараз знаходяться на периферії літературного процесу, можуть рано чи пізно вийти в центр. Деякі літкритики вважають, що у центрі літературного процесу зараз знаходиться роман як вид літератури і психологічна проза як своєрідний жанр.
Елітарна література прагне відгородитись від масової максимально. Зараз масовою є жанрова література, яка велику роль відводить сюжету. Психологічна проза прагне нівелювати сюжет, хоч, звісно, повністю обійтися без нього не може.
Ми не знаємо, чи не вийде раптом у центр літературного процесу література, яка ще вчора вважалась масовою. Наприклад, фантастика. Уже зараз є, наприклад, Кадзуо Ішіґуро з, по суті, фантастичними романами, який отримав Нобеля. Це те, що літературні критики називають «вийти за межі жанру». Так робив Умберто Еко, коли додавав до детективу культурологічну інтригу.
Звісно, у Ішіґуро тексти глибоко психологічні — тобто він ніби поєднує фантастику з психологічною прозою, а детективи Умберто Еко — аж надто добре написані. В списку Ґонкурівської премії цього року — купа романів-розслідувань. Так, це не детективи, але детективна інтрига там є.
І варто також зважати, що творчі пошуки можливі тепер і в межах жанру і часто виконуються засобами жанру.
Також складністю є і те, що визначити, що таке якісна література — непросто. Межі між жанровою і нежанровою літературою стираються.
Тому говорити, що масова література — це кліше, простенький сюжет, простота у написанні — речі, які можуть тригернути і авторів, і читачів. І виявитись неправдою.
