Що лежить в основі економіки насильницьких вимагань У 74 ро | Old York Times
Що лежить в основі економіки насильницьких вимагань
У 74 році до нашої ери середземноморські пірати викрали ще молодого Юлія Цезаря. За його звільнення попросили 20 талантів (близько 650 кілограм срібла). Цезар розсміявся: виходець давнього і заможного роду, він вартував не менше 50 талантів. Пірати без вагань погодилися на більшу суму, і друзі Цезаря зібрали викуп. А після цього Цезар організував каральну операцію, розбив табір піратів і стратив більшість із них.
Як пише Том Стендейдж у журналі 1843, ця історія демонструє важливий інсайт про економіку насильницьких вимагань — «як і всі підприємці, успішні злочинці повинні постійно оцінювати баланс між ризиком та нагородою». Античні пірати недооцінили вартість Цезаря і ризик від того, щоб зв’язуватися з ним — і поплатилися за це життям.
Більш сучасний приклад — у 20 столітті стала популярною практика викрадення топ-менеджерів великих компаній, а також їхніх дітей та родичів. Корпорації переважно одразу платили суму викупу без торгів, що робило бізнес вимагань ще вигіднішим.
Баланс ризику та нагороди, а разом з ним і прибутковість цієї справи, змінилися, коли корпорації почали страхувати себе на випадок вимагань. Страхові компанії перебирали на себе контроль над переговорами зі злочинцями та використовували натренованих переговірників, які часто зменшували суму викупу на 90%. Окрім цього, тепер коли корпорації не були готові платити викуп одразу, витрати злочинців на утримання заручників зростали. Економіка викрадень була порушена, і вони пішли на спад.
Зараз злочинці перекваліфікувалися із людей на дані. Лише за останні кілька місяців було багато гучних випадків, коли хакери отримували доступ до внутрішніх мереж великих корпорацій та вимагали викупи за те, щоб розблокувати їхню роботу. За одним дослідженням, сума викупів у біткоїнах зросла вчетверо між 2019 та 2020 роками, аж до $350 мільйонів.
Наразі баланс між ризиком і нагородою — на стороні хакерів. Тож, стверджує Стендейдж, компанії та регулятори мають повернути цю економіку на свою користь: зробити ризики більшими, а нагороди меншими.
«[Наприклад, уряди] можуть змусити організації розкривати інформацію про кібератаки, що спонукає їх посилити безпеку. Вони можуть заборонити страховим компаніям покривати виплату викупів. Вони можуть накласти санкції на країни, які дають прихисток кіберзлочинцям, як-то Росію, Іран і Китай. Вони також можуть випробувати “кібер-помсту” — боротися зі злочинцями їхньою ж зброєю…»
Читати повну статтю (~6 хвилин, пейвол)
Захар
Зображення: картина Жана-Леона Жерома «Смерть Цезаря» (via Wikimedia Commons, суспільне надбання)
