Російське вторгнення в Україну змушує Тайвань задуматися про | Old York Times
Російське вторгнення в Україну змушує Тайвань задуматися про власного агресивного сусіда
Демократична країна, яка веде нерівний бій із значно більшим, автократичним сусідом. Це хороше означення України — але у майбутньому може стати також долею Тайваню.
Як пише The Economist:
«Вторгнення з материка завжди було предметом занепокоєння з тих пір, як націоналістичні правителі Китаю програли громадянську війну проти комуністів і втекли на Тайвань у 1949 році. Протягом тривалого часу обидва уряди стверджували, що є законними правителями Китаю. Поступово сформувалася чітка тайванська ідентичність, але Тайвань, який досі називає себе Республікою Китай (РК), не наважується оголосити себе незалежним, побоюючись спровокувати материковий Китай. Це залишає його в підвішеному стані: успішна демократична країна і найбільший у світі постачальник передових напівпровідників, який має дипломатичні відносини лише з 14 країнами».
«За кілька десятиліть Тайвань переключився із марного прагнення відвоювати материковий Китай до дедалі більшої безнадійності — відчуття, що він навряд чи зможе самостійно відбити вторгнення». За останні десятиліття оборонний бюджет Тайваню скоротився — зараз він у 20 разів менший, ніж у КНР. Зменшилася і чисельність збройних сил. Якщо армія Китаю налічує понад мільйон людей, то у Тайваню — менше 100 тисяч.
Залишається надія на ключового союзника Тайваню — Сполучені Штати. Однак, на противагу захисту своїх партнерів у НАТО, США не обіцяли обов’язково вступити у війну для захисту Тайваню. Японія ймовірно підтримає Тайвань у потенційному конфлікті, але також не зобов’язана воювати за нього.
Тож російське вторгнення в Україну змусило Тайвань задуматися. З одного боку, успішний героїчний спротив українців дає надію на успіх у боротьбі із більш потужним ворогом. З іншого боку, є й сумні спостереження — загроза економічних санкцій не зупинила агресора, а США не захотіли напряму вступати у війну із ядерною державою.
Один урок українського спротиву — це ефективність «асиметричної» стратегії, боротьби із сильнішим ворогом шляхом поєднання ефективних оборонних озброєнь (наприклад, протитанкових «джавелінів») і експлуатації слабких сторін противника. Тайвань і раніше будував свою оборону із урахуванням такої стратегії — але, як зазначає The Economist, є сумніви в тому, наскільки ефективно він це робить зараз.
Однак, мабуть, ключовий урок — це важливість часу. Тайвань має використати наявний зараз час для того, щоб підготувати збройні сили і міжнародну допомогу до потенційної війни, а головне — не дати Китаю здобути швидку перемогу, якщо війна таки почнеться. Як пише The Economist, «чим довше [Тайвань] зможе протриматися, тим імовірніше він виграє співчуття, захоплення та військову підтримку». Власне, як і Україна.
Читати статтю (~12 хвилин)
