Вчора ми відзначали День пам'яті жертв геноциду кримськотата | Old York Times
Вчора ми відзначали День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу — у річницю депортації кримських татар, яку сталінський режим провів у 1944 році.
Україніст із Кембриджа Рорі Фіннін опублікував у журналі The Atlantic статтю про новітню історію кримських татар та їхню роль у сучасній Україні.
У травні 1944 року за кілька днів радянська влада депортувала кримськотатарську націю — близько 200 тисяч людей (і це лише за офіційними оцінками) — із їхньої батьківщини. Багатьом сім’ям дали лише 15 хвилин на збори перед тим, як відправити їх до Узбекистану чи в інші віддалені райони СРСР. Понад 40 тисяч людей померли під час та незадовго після депортації, яка здійснювалася в нелюдських умовах.
Приводом для депортації були надумані звинувачення у колаборації з нацистами. Але насправді, як пише Фіннін:
«Сталін вигнав кримських татар з Криму не за те, що вони зробили, а за те, що він думав, що вони можуть зробити. У його параноїдальній уяві, яка роз’ятрювала ідею неминучої війни з Туреччиною за контроль над протоками Босфор і Дарданелли, кримські татари були потенційною мусульманською, тюркомовною п’ятою колоною. Рано чи пізно їх потрібно було зламати».
Протягом наступних десятиліть кримські татари боролися за право повернутися на батьківщину і створили потужний дисидентський рух (який активно співпрацював із українським дисидентським рухом). Однак повернутися змогли лише із розпадом Радянського Союзу — за 45 років після депортації.
Попри репресії, які принесла з собою російська окупація Криму 2014 року, сьогодні кримські татари грають особливу роль в українській політичній нації. За словами Олега Сенцова, які цитує Фіннін, кримські татари є «найбільшою загрозою путінському контролю Криму».
«Особливо зараз, розуміння кримських татар є ключовим для розуміння сучасної України та її міцної громадянської національної ідентичності, яка може бути найпотужнішою силою, що захищає ліберальну демократію сьогодні…
Десятиліттями ця невелика стійка сунітська нація допомагала формувати ідентичність України та розвивала динамічну суспільну дискусію про давню ідею України як багатонаціональної, багатоконфесійної, багатомовної країни — ідею України як батьківщини батьківщин».
«Навіть швидких погляд на розвиток культурних рефлексій солідарності між українцями та кримськими татарами відкриває вражаючу картину з потенційними уроками для європейського лібералізму та глобального ісламу. Це портрет корінного мусульманського народу Криму, який допомагає формувати громадянську національну ідентичність країни, яку німецький історик Карл Шлегель називає “Європа в мініатюрі”. У короткостроковій перспективі Україна втратила контроль над Кримом. Але завдяки кримським татарам Крим не втратив контролю над Україною».
Читати статтю (~8 хвилин)
