Кремлівські наративи у західних медіа — і як з ними боротися | Old York Times
Кремлівські наративи у західних медіа — і як з ними боротися
Хоча США та інші країни Заходу об’єднані навколо допомоги Україні, деякі аналітики й журналісти зараз проєктують настрій такого плану: «так, режим Путіна злочинний, а Україна є невинною жертвою, але давайте визнаємо реальність, не будемо провокувати Росію і підемо на поступки».
Для прикладу візьмемо недавню статтю журналіста й есеїста Росса Баркана для New York Magazine під назвою «Можна закінчити війну в Україну, якщо на це буде бажання США». Це не єдиний і не найбільш помітний приклад цього настрою, але тут усі тези артикульовано чітко і без натяків.
Власне, Баркан пише, що:
російська армія не достатньо сильна, щоб реально загрожувати Європі поза Україною — і навіть Києву чи Одесі;
схоже на те, що Путін зупиниться на прагненні контролювати Донбас;
якщо провокувати Росію намаганням відвоювати всі окуповані території України, є ризик, що вона використає ядерну зброю;
треба «дозволити Путіну зберегти обличчя»
Америка вклала десятки мільярдів доларів в Україну, тому може змусити Україну піти на компроміс з Росією — віддати Донбас та відмовитися від планів вступити до НАТО.
Не знаю, чи є рука Кремля в цій конкретній статті — зрештою, як каже нам бритва Генлона, дурість серед людей зустрічається частіше, ніж злі наміри. Але, якими б не були мотиви автора, він явно підіграє кремлівській пропаганді. У Кремлі зрозуміли, що не переконають Захід відмовитися від підтримки України, але можна спробувати просунути тезу «не заганяйте в кут ведмедя з ядерною кнопкою».
(Не принципово до позиції Баркана, але прикметно — між ділом він транслює ще одну тезу російської пропаганди: «ми цілком можемо побачити негативні наслідки від заповнення [України], колись відомої за свою політичну корупцію, відносно необлікованим озброєнням на мільярди доларів»).
Поширення цих настроїв поєднується разом із спадом уваги до України в принципі. Цей спад уваги розчаровує, але є цілком очікуваним та природним — в американців чи японців є свої внутрішні проблеми, вони не можуть постійно думати про те, що відбувається в далекій країні за океаном.
Але це означає, що нам потрібно ще активніше включатися в інформаційну боротьбу — тактовно, але невтомно нагадувати друзям і знайомим з-за кордону про Україну та важливість її підтримки.
Наприклад, можна поширювати аналітичні матеріали (до речі, ось моя недавня англомовна замітка про тезу «давайте дозволимо Путіну зберегти обличчя») — чи дотепні відео. Також важливо розповідати і поширювати персональні історії — розказувати про себе чи знайомих або поширювати інші історії; особисті історії пробуджують емпатію ефективніше, ніж теоретичні аргументи.
Якщо ви маєте свої рецепти чи рекомендації, як і що транслювати на Захід про Україну — діліться ними в коментарях.
Антон
