Рада Безпеки ООН не справляється з російською агресією в Украї | Old York Times
Рада Безпеки ООН не справляється з російською агресією в Україні — і з усіма іншими важливими проблемами. Чи можна її реформувати?
У журналі The Atlantic вийшла стаття американського журналіста-міжнародника Урі Фрідмана про роль Ради Безпеки ООН — та як її можна реформувати.
Рада Безпеки ООН — «найбільш потужний орган найбільш глобальної організації», пише Фрідман. Її резолюції обов’язкові до виконання; вона має право починати військові та миротворчі операції, встановлювати міжнародні санкції.
Утім, Рада Безпеки є абсолютно неефективною у російсько-українській війні, бо Росія як постійний член Радбезу може ветувати будь-які резолюції, що реально допоможуть протидіяти російській агресії. Санкції проти Росії та інша ключова допомога Україні сталися завдяки спорадичній коаліції окремих країн, не через Організацію Об’єднаних Націй.
Для контексту — до Ради Безпеки ООН входять 15 країн, з них п’ять є постійними членами (інші регулярно обираються). Постійні члени мають право вето на резолюції Радбезу — це США, Британія, Франція, Росія та Китай. Це великі держави, які виграли Другу світову війну: ООН була сформована у 1945 році. Зараз Раду Безпеки регулярно критикують за нерепрезентативність: серед постійних членів немає представництва Африки й Латинської Америки, а також впливових держав на кшталт Японії та Індії.
Російське вторгнення 2022 року — далеко не єдиний приклад неефективності Радбезу. Рада почала втрачати свою задуману роль ще на початку Холодної війни, коли вчорашні союзники почали протистояти між собою. У її історії були нетривалі яскраві моменти, але зараз Радбез знову не виконує те, для чого був створений.
Як пише Фрідман, Рада Безпеки ООН не змогла ефективно протидіяти багатьом міжнародним кризам — від руандійського геноциду до громадянської війни в Сирії. Вона також не зробила нічого суттєвого для боротьби з іншими глобальними проблемами на кшталт пандемії ковіду та зміни клімату.
Попри це, Фрідман вважає, що не варто зовсім ставити хрест на ООН та її Раді Безпеки. Він наводить приклади певних успіхів України в ООН — наприклад, виключення Росії із Ради ООН з прав людини — і теперішню роботу Радбезу поза темами російсько-української війни.
Зараз ходить багато ідей про те, як реформувати Раду Безпеки ООН — наприклад, додати нових постійних членів чи зробити позицію генерального секретаря ООН більш впливовою. Сам Фрідман найбільш переконливою ідеєю вбачає дозволити кваліфікованій більшості членів Генеральної Асамблеї ООН (куди входять всі країни-члени ООН) подолати вето постійного члена Радбезу.
Проблема в тому, що для цього потрібно змінювати Статут ООН, а отже потрібен широкий процес ратифікації двома третинами членів ООН і власне згода тих же постійних членів Радбезу. Сама ООН народилася у відповідь на страхіття Другої світової війни, а отже складно уявити собі масштабну реформу світового порядку без ще однієї глобальної війни.
Фрідман закликає США взяти глобальне лідерство у реформуванні ООН, що вимагатиме від Штатів добровільно відмовитися від частини своєї влади на користь глобального консенсусу. Однак автор не демонструє жодного реального механізму, як така реформа може реально статися.
Що звучить більш реалістично — у відповідь на глобальні кризи на кшталт російської війни в Україні «країни… формуватимуть гнучкі, швидкі безпекові коаліції з охочих долучитися — яскравими прикладами є українська пропозиція “U-24” чи країни, які об’єдналися, щоб підтримати Київ військовою, економічною та гуманітарною допомогою та санкціями проти Росії».
Тобто в майбутньому реальні проблеми вирішуватиме, скоріш за все, не Рада безпеки ООН, а групи країн та глобальних гравців, котрі працюватимуть паралельно до ООН.
Читати повну статтю (~10 хвилин)
Також читайте (україномовне) інтерв’ю представника України при ООН Сергія Кислиці — він розповідає про кілька цікавих ідей реформування ООН
