Росія є державою-терористом — і це не емоційне судження стом | Old York Times
Росія є державою-терористом — і це не емоційне судження стомлених від війни українців, а фактичне визначення тієї тактики, яку використовують росіяни проти України.
У журналі The Atlantic вийшла стаття письменниці Енн Епплбом під назвою «Російська війна проти України перетворилася у тероризм».
Епплбом поїхала до Сергіївки — селища в Одеській області, де 1 липня росіяни обстріляли житловий будинок та дві бази відпочинку, внаслідок чого загинуло понад 20 людей, а поранено близько 40. Сергіївка стала найкривавішою атакою на Одещину з початку війни, але це лише один із багатьох російських воєнних злочинів в Україні.
«Якщо ви не чули про Сергіївку, це не дивно. Дуже скромне курортне місце для відпочинку — назвати його “курортом” було б надто гучно — воно розташоване в дельті річки Дністер, поряд із лагуною, яка виходить у Чорне море. Якщо ви не чули про бомбардування Сергіївки, це теж не дивно. Випадкові атаки на випадкові місця, далеко від лінії фронту і без будь-якого військового значення, зараз в Україні є повсякденним явищем… [Ракета Х-22, якими вдарили по Сергіївці] була призначена для ураження військових кораблів, але кораблів у Сергіївці немає. У Сергіївці взагалі немає військових об’єктів»…
Утім, як пише Епплбом, незрозуміло, чи «воєнний злочин» загалом є хорошим визначенням для удару по Сергіївці. У той час як на сході України точиться більш-менш конвенційна війна, російські атаки на тилові регіони України більше схожі на класичні терористичні акти.
Сергіївка, Кременчук, житлові райони Харкова, Часів Яр:
«У жодному з цих місць Росія не переслідує традиційних військових цілей. Немає ніякого піхотного штурму Сергіївки чи Кременчука. Запланована окупація Харкова російськими військовими провалилася кілька місяців тому. Немає сценарію, за яким житловий будинок у Часовому Яру становив би загрозу для Росії чи росіян, не кажучи вже про російську армію. Натомість мета нападу на ці місця — викликати страх і гнів у цих містечках та по всій країні...
Але якщо бомбардування не є частиною “війни”, як ми її зазвичай розуміємо, це не означає, що вони не мають мети. Навпаки, вони спрямовані досягти кількох цілей. Однією із них може бути змусити людей виїхати, стати біженцями, стати тягарем і, можливо, політичною проблемою для сусідів України. Очевидно, що бомби також мають на меті зробити українців біднішими, не дати їм відбудуватися, послабити їхню державу, переконати співвітчизників, які перебувають за кордоном, не повертатися додому. Хто захоче повертатися до країни, про яку кожні кілька ночей розповідають у вечірніх новинах, коли чергова бомба падає на черговий житловий будинок чи торговий центр? Хто вкладе гроші в місце розбитих дахів і битого скла? Посіяти такі сумніви також є класичною метою тероризму».
Як пише Епплбом, на Заході звикли вважати тероризм чимось прихованим та маргінальним — терористами в звичному уявленні є екстремісти, які використовують саморобну зброю. «Коли ми говоримо про тероризм, що підтримується державою (state-sponsored terrorism), ми зазвичай говоримо про таємні групи, які приховано підкріплюються визнаною державою, подібно до того, як Іран підтримує Хезболлу». Але Росія — це легітимна і визнана держава, постійний член Ради Безпеки ООН.
У цьому сенсі, вважає авторка, Росія атакує не лише українців та українську інфраструктуру, а всю систему міжнародного права. Що міжнародна спільнота може з цим зробити? Епплбом підтримує пропозицію України та деяких її союзників визнати Росію державою-терористом. Це допоможе ізолювати росіян, зокрема їхні компанії та інші структури, які ще не під санкціями.
Епплбом визнає, що виключення такої великої країни, як Росія, із світової економіки та міжнародного дискурсу, матиме серйозні наслідки. Однак, пише вона, «також важливо називати речі своїми іменами, звикати до нових складних ідей і вчитися справлятися з ними». Потрібно показати, що атака на міжнародні закони — але також і на базові моральні цінності — має наслідки.
Читати повну статтю (~8 хвилин)
