'Якби ви вчились, так як треба, то й мудрість би була своя... | Театр Мало Букв

"Якби ви вчились, так як треба,
то й мудрість би була своя... "

пост про великого Щепкіна
та енергійних щепкінців

Дивні діла твої, Господи: із міста Суми, діставши через театральну Спілку мій номер, зранку зателефонували люди з оточення нового директора Сумського театру імені Щепкіна, пана Сергія Вікторовича Дорофеєєва. Телефонують і ставлять запитання, яке мені важко передбачити, навіть вельми напружившись.
Питання таке: "Що ви думаєте про актора Щепкіна, ім'я якого носить наш театр?"
Моя відповідь на єврейський манер: "А на яку відповідь ви розраховуєте і чого раптом про Щепкіна згадали сьогодні, адже дата народження великого актора аж у листопаді?"
Передчуття мене не обдурили.
"Деякі наші сумські актори", як кажуть мені у слухавку, хочуть скликати загальні збори театрального колективу, з приводу питання перейменування нашоготеатру, позбавивши його імені Щепкіна, як актора, котрий працював у Малому театрі російської імперії."
Відразу я і уявив ті загальні збори великих щепкінознавців, які у своїй творчій ейфорії можуть проголосувати навіть за надання Сумському театру імені Олега Винника. Останнього вони хоча би слухають. А великого патрона свого театру вони ні чули, ні бачили, адже він не встиг потрапити в подальшу світлу еру німого кінематографу.
Але відповідь моя приблизно така: " А" деякі" сумські актори часом не хочуть домогтися для початку талановито грати у талановитих репертуарних виставах свого театру, аби це стало фактом мистецького обговорення у межах українських та у межах міжнародних театральних фестивалів, а потім ще й за вагомі художні досягнення вони самі і виступили б претендентами на Національну премію імені Тараса Шевченка, який, до речі, багато років поспіль дружив з Михайлом Щепкіним і навіть присвячував йому деякі свої твори?"
Відповів, а сам про себе подумав:це ж, мабуть, начиталися моїх текстів у мережі та в медіа з театральноі історіі і вирішили, що дистанційно знайдуть у моїй скомній персоні великого " експерта"-щепкінознавця" за темою, яка їх цікавить...
Скажу відразу і чесно: не треба бути ні великим експертом, ні тричі "профффесором" з кафедри театрознавства, щоб знати елементарні речі з історії української культури та історії театру, зокрема. Як казав Шерлок, "Елементарно, Ватсоне!"
Про роль та місце Михайла Семеновича Щепкіна у нашій культурі написані книжки, товщиною з вогнетривку цеглу. Тобто Щепкін давно знаходиться на тій культурній території, що сприймається як Аксіома, а не Теорема, коли невігласам потрібно ще щось доводити через століття.
Просто декілька загальновідомих фактів:
* Щепкін ще кріпаком з дозволу свого хазяіна-поміщика грав у Харківському вільному театрі Штейна та Калиновського, яким керував український письменник Григорій Квітка Основ'яненко.
*Щепкін 1843 року познайомився з Тарасом Шевченком:великий поет згодом присвятив великому акторові свої твори "Заворожи мені, волхве" та "Чигирине, Чигирине" . Дружба двох геніїв України тривала попри різні міста, місця, обставини та відстані. Шевченко писав листи до свого старшого друга Щепкіна виключно українською мовою.
*Щепкіна викупили з кріпацтва за ініціативи Івана Петровича Котляревського. Як відомо, сам Котляревський писав фактично наші перші українські п:єси - - "Наталка Полтавка" та "Москаль чарівник"з репертуарним прицілом на великого українського характерного актора Щепкіна, у якого у ті часи був, мабуть, тільки один сценічний конкурент - - актор Карпо Соленик.
*Щепкін і був в історії українського театру першим виконавцем характерно-комедійних ролей виборного Макогоненка та Михайла Чупруна в українських п'єсах Котляревського, що так важко торували свою сценічну дорогу в умовах заборон на все українське за часів російської імперії.
Якщо хтось не вірить мені, або не вірить відкритим джерелам з приводу місця та значення Щепкіна в історії української культури, тоді хай підніме розвідки з історії українського театру, написані видатним українським театрознавцем Петром Івановичем Руліним.