В його нарисах про становлення українського театру, про роль т | Театр Мало Букв

В його нарисах про становлення українського театру, про роль театру в житті Тараса Шевченка прізвище Щепкіна зустрічається майже через абзац. От би здивувся бідний П. І. Рулін, замучений за своє українофільство більшовиками у в'язниці, що вельми розумні культурні нащадки в ейфорії ревізіонерства вирішать збивати з ніг на постаментах навіть тих, хто безпосередньо і стояв біля витоків українського професійного театру.
В очах розумних людей бути з мого скромного боку "адвокатом" великого актора Щепкіка - - дивно і ексцентрично. Бо Щепкін - - Аксіома культури. І він не винен у тому, що деякі актори-хайпожори ще у Харківському театральному виші імені Котляревського толком так нічого і не вивчили з історії українського театру.
Учора, коли я готував рецензію на книжку про сучасних українських художників " (Не) Свідоме Мистецтво", натрапив на текст відомого українського художника Матвія Вайсберга: "Ми не повинні віддавати державі-агресорці тих великих митців, яких Росія прагне привласнити собі і задекларувати виключно, як росіян:від Малевича до Боровиковського. Тих митців, що мають українське коріння, навіть якщо вони потім і поїхали у Москву чи у Варшаву, маємо вважати частиною українського мистецтва. "
Мені більше нічого додати.
Крім того, що мати колишнього російського кріпака Михайла Семеновича Щепкіна була етнічною українкою.
P. S. Щиро бажаю колективу Сумського театру та його новому керівникові, енергійному пану Сергію Дорофеєву, - - нашої спільної Перемоги та видатних локальних творчих перемог на сцені українського театру імені Михайла Щепкіна.