Миттєвості історіі... Як американська повія зробила Наталію У | Театр Мало Букв

Миттєвості історіі...
Як американська повія зробила Наталію Ужвій
зіркою театру Леся Курбаса
(пост про актрису)

29 липня, у цей день, - - 36 років з дня відходу в інший світ Наталії Михайлівни УЖВІЙ (1898-1986), видатноі української актриси, що була зіркою в театрах Леся Курбаса та Гната Юри, а також була статусно та майже офіційно першою українською радянською актрисою, починаючи десь так з 1936 року, коли вона переїхала з Харкова у Київ.
Історичний вітер не завжди був теплим до Наталії Михайлівни Ужвій, були і холодні пориви колючого вітру, коли вона втратила своїх рідних у м'ясорубці сталінських репресій, або коли їй самій вже у середині 1980-х дорікали ролями радянських колгоспниць у п'єсах Корнійчука, дорікали також у колективній співучасті стосовно погророму харківського театру "Березіль" , коли штат акторів-березільців більшовики використовували як маріонеток у справі колективних листів та колективних зборів з метою цькування та шельмування геніального режисера Леся Курбаса.
Це і окрема тема, і окрема велика драма (точніше трагедія). Про життя та творчість Ужвій мені довелося у різний час писати чимало і в різних жанрах (є навіть сценарій документального фільму про актрису під назвою "Остання жертва":дякую пані Тамарі Бойко, що у свій час знайшла сили і можливості зробити це кіно для телеканалу "Культура").
Здається, майже все знав про Н. М. Ужвій, перебираючи протягом тривалого часу її архіви. І от раптом, днями, натрапляю у" Фейсбук" на пост від пані Yaryna Tsymbal, яка з невідомих архівних скринь дістає вирізку зі старої радянської газети - - фото Наталії Ужвій у ролі Седі з вистави "Березолю" "Седі" за твором С. Моема та Дж. Коупа. І до фото ще й захоплено-емоційна цитата з Миколи Хвильового, який пише про березільську виставу: "Вчора в" Седі" безумствувала Ужвій і" Березіль" давав ілюзію екзотичної зливи" .
До чого тут злива? До того, що "Злива" - - друга назва вистави "Седі". У самого Сомерсета Моема в українських перекладах його оповідання ще має назву "Дощ". Перекладачем тексту Моема українською мовою для вистави " Березолю" був один з геніїв тодішнього українського харківського Ренесансу - - Майк Йогансен.
Що ще відомо про виставу" Седі" в "Березолі" ? Режисер - - Валерій Інкіжинов. Режлаборанти: Ганна Бегічева, Володимир Скляренко. Сценографія - - Вадим Меллер. Композитор - - Пилип Козицький.
Прем'єра - - 23 листопада 1926 року.
Того ж таки 1926 року молода Ужвій, котра щойно переїхала з Одеси до Харкова, виступила і у першій виставі "Березолю" вже його офіційного харківського періоду.
То була вистава "Золоте черево" за твором Ф. Кроммелінка про такого собі одержимого Гермідаса, що зжер150 золотих монет, а потім не знав що робити зі скарбом у своїм роздутім золотім череві.
Ужвій грала там головну жіночу роль - - Фруманс. Як пізніше писала сама актриса, вона до кінця так і не зрозуміла про що і для чого була ця вистава вкупі з її героїнею у фарсовому сюжеті Кроммелінка. Загалом, мало хто з митців та глядачів зрозумів складну жанрову природу першої вистави Курбаса і Меллера на старті харківського періоду "Березолю" : примхливе поєднання фарсу, памфлету і "комедії характерів". Сам Лесь Степанович знав про несприйняття свого харківського режисерського дебюту і згодом писав в одному з мистецьких видань, що постановка була не готова до випуску з різних творчих та технічних причин, але вирішили нічого не відкладати і випускати нову виставу, щоб у репертуарі "Березолю" в його перший харківський сезон була все таки прем'єра, а не повтори старого репертуару.
Буквально через місяць після суперечливої прем' эри "Березолю" за Кроммелінком (у жовтні) , вже у листопаді "Березіль" відразу бере нову постановку "на Ужвій" за оповіданням англійського денді, романіста, сибарита і маньєриста Сомерсета Моема "Дощ" ("Злива" ), вистава отримує у афіші свою назву від імені героіні - - Седі, американської повії Седі Томпсон.