Ми живемо за сценарієм, який нам пишуть інші 'Відчуваю, що жи | Наталія: Опора на себе

Ми живемо за сценарієм, який нам пишуть інші

"Відчуваю, що живу не своє життя"

Пам'ятаєте, як у дитинстві, нам вказували, що одягати, що говорити, як реагувати.

Нам навіть забороняли відчувати емоції:

- Не плач

- Перестань злитися

- Не капризуй

І тоді ми зрозуміли:

щоб нас любили, маємо діяти, як подобається іншим .

І вже нібито дорослі, а залишилися у дитячій матриці. Хочемо, як у інших, хвилюємося, що подумають сусіди, що скажуть друзі чи родичі. 

Тобто, шукаємо таку фігуру мами в усьому, щоб дозволила, похвалила, одобрила.

Звичайно, ми дорослі адекватні люди зі своїми цінностями та правилами і можемо визначити, що хочемо і це досягати, але…

НАМ НІХТО НЕ ДОЗВОЛИВ ТАК ВЧИНИТИ

Тому живемо, керуючись чужими установками та блоками. Є страх, що по-іншому нас не приймуть у соціумі.

Краще бути нещасливими, ніж самотніми.

ЗНАЙОМО?