🧌Дикуни живуть коротко, зате яскраво. Мають мало, хоча думаю | Ostap Drozdov

🧌Дикуни живуть коротко, зате яскраво.
Мають мало, хоча думають, що можуть усе.
Вірять у свою вищість, хоча живуть по-ліліпутськи.
Прагнуть жити на повну при крихті інтелекту.
Намагаються намахати весь світ, не виїжджаючи за межі свого поселення.
Живуть лише минулим часом, примножуючи морок.
Хочуть усього й негайно, а отримують нічого й регулярно.

🧌Дикуни не можуть іти далі задоволення своїх кишково-шлункових потреб.
Мірило щастя для дикунів закінчується лише органами чуття.
Дикунські надідеї надихають лише їх самих і жахають усіх решту.

🧌Дикунам можна все, що не вимагає озирання на ближнього свого й не потребує узгодження з кимось просунутішим.
Дикуни не мають потреби домовлятися з сусідами про реґламент співіснування, тому що в дикунському світі треба перемагати, а не співіснувати.

🧌Дикун бикує, плює на етикет і самодисципліну.
Дикун дозволяє собі не працювати над собою, не рости світоглядно, не займатися самопросвітою.

Симулякр, за Бодріяром, - це дійсність, яка ретельно приховує той факт, що її нема. Росії нема. Вона – симулякр, який приховує факт своєї відсутності й порожнечу заповнює псевдоісторичним мотлохом.

Саме тому її «історія» - це істерія. Як нині.