З першого Євробачення-2003 (Пономарьов) я жодного не пропустив | Ostap Drozdov

З першого Євробачення-2003 (Пономарьов) я жодного не пропустив. Не є сліпим фанатом і розумію всю його специфіку, але для мене Євробачення є радше іміджевим проєктом, бо кожен світовий культурний майдачник Україна має використовувати для свого промо (від мистецьких бієнале до отаких пісенних конкурсів).
Зрештою, це просто приналежність до тренду, і Україні варто завжди фігурувати в колі європейському, а не якомусь іншому.

Добре пам’ятаю перемогу Руслани (то був шок і зірваний голос опівночі). Ще краще пам’ятаю Джамалу (це була дуже вчасна перемога воюючої країни з меседжем пам’яті про війну).
І нині я очікую від Калуша нової перемоги. Бог тройцю любить.

Я супердалекий від хіп-хопу, і всі ці реперські штучки явно не мої. Але якщо звучить українська мова, український наспів, український мелос, видно український стрій і орнаментику – і все це вже стало хітом в Європі, то це чудово! Завжди треба радіти за своїх!

Наступного року було б добре Євробачення прийняти в котромусь із розбомблених орками міст. Така собі культурна промоція перемоги над звіром. Хай європейці подивляться, як виглядає нульовий рік Європи.
Зичу перемоги нашим!