Нас узагалі не мало бути. Мало який народ міг би вижити після | Ostap Drozdov

Нас узагалі не мало бути.
Мало який народ міг би вижити після такого катка геноцидів і антропологічних знищень. Етноцид, геноцид, лінгвоцид, церквоцид, пам’яттєцид, культуроцид – усі найстрашніші різновиди -цидної діяльності сусідньої держави були спрямовані на наше неіснування, небуття, нежиття.

Але ми тут, ми є, ми маємо державу, ми зберегли всі індикатори своєї національності, ми стверджуємся, і вся історія нашого виживання – це гімн життєствердності, перемоги, екзистенції. Ми є носіями дуже живучого гену й оптимістично-переможної вітальності.

І навіть попри те, що ми 300 років перебували під владою суцільного трешу (чим є росія), попри тотальне зараження найгіршими ментальними вірусами, попри успішну колонізацію й манкуртизацію , попри важкі пологи українського в Україні – попри все це ми забезпечуємо цивілізаційний парастас над подихаючою тушею паразитарного імперіалізму по сусідству. Це наш святий обов’язок – провести в останню путь сусіда-бузувіра.

Вашій увазі – моє інтерв’ю в програмі «Мотив Подорожнього».