ХХ ст. було століттям стримувань. Світова загроза з часів дебелого
Петра І не мінялася. Це – росія: царська, ленінська, сталінська, радянська, перебудовно-горбачовська, обнадійливо-єльцинська, а тепер –
чекістсько-путінська.
Епоха стримування давала ілюзію порозуміння з варваром. Наша війна спричинила те, що Захід перейшов
від пряників до батога.
Добро з кулаками – це нова роль, непритаманна, незнайома, необкатана для Заходу, який пів століття вчився академізму порозуміння. В новій іпостасі Захід лише починає вивчати самого себе, він напорюється на власні збитки й ризики, він ще не знає, чим їх перекрити – але епоха добра з кулаками вже стає безповоротною.
В ній ще будуть відкати назад і прориви вперед – але епоха стримувань відмирає на наших очах. І попри капітуляційні заявки деяких єврокіл - вимальовується стала картина, в якій росію не лише зупиняють, але й перемагають гуртом.
Не все зразу. Перемога України і поразка рф для Заходу - не одне й те саме. Нам своє робить і ловити момент.
