Тішаться, мов малі діти. Вирахували спічрайтера Зеленського, щ | Ostap Drozdov

Тішаться, мов малі діти. Вирахували спічрайтера Зеленського, ще й фотографію показали – і понеслося браво, бравіссімо, алилуя й осанна.

Промови направду видатні, тут нема що сказати. Вся воєнна полум’яна риторика президента – сильна, ємка, написана в кращих традиціях ораторського текстотворення з застосуванням стилістичних фігур не політичного мовлення, а публіцистично-образного. Цим воно й запам’ятовується – афористичною художністю, яка є ПИСАНА, а не СКАЗАНА.

Інакшими словами: так не говорять, так не висловлюються вільно, так не думають - ТАК ЛИШЕ ПИШУТЬ зумисне, цільово. Всі промови президента по суті – художній твір.

Не беруся судити, скільки в цих промовах, власне, президента, а не хисту клавіатурного спічрайтера. Та, враховуючи амплуа актора, я би вдячність за всі промови поділив навпіл: половину – талановитому автору, другу половину – талановитому диктору.

Перший без другого не міг би так уміло донести метафорику та сентенційність тексту. А другий без першого – це ми бачимо кожного разу, коли президент говорить від себе. Рвано, незв’язно, нудно, безладно, неконсеквентно, дискретно, сумбурно, напрочуд двозначно і нечітко. Жива мова політика кричущо дисонує з образними промовами диктора.

За прочитані з суфлера промови – щиро дякуєм. Та варто найняти кваліфікованого фахівця з публічного мовлення, щоб диктор міг так само успішно й без суфлера.