Культурну тусівку зворохобила звістка про те, що наша найбільш | Ostap Drozdov

Культурну тусівку зворохобила звістка про те, що наша найбільш розпіарена дириґентка Оксана Линів долучилася до культурної дипломатії рашистів і напару з заслуженим дєятєлєм ісскусств російської федерації Дімою Черняковим дала "Летючого голландця» у Німеччині.

Глибину морального падіння уродженки Бродів засвідчує широта заслуг Чернякова перед руским отечеством. Він належить до когорти «модних режисерів класики», яких на імпорт виростив рашистський режим і вміло запускає в якості промоутерів орківського «іскуства внє политики».

Ось проєкти Чернякова з просування великоімперської класики під грифом світової:
2005: Берлін: «Борис Годунов» Мусоргського.
2007: Мюнхен: «Хованщина» Мусоргського.
2008: Берлін, Мілан: «Игрок» Прокоф’єва.
2008: Дюссельдорф: «Леди Макбет Мценского уезда» Шостаковича.
2011: Копенгаген: «Борис Годунов» Мусоргського.
2012: Амстердам: «Сказание о невидимом граде Китеже и деве Февронии» Римського-Корсакова.
2013: Берлін: «Царская невеста» Римського-Корсакова.
2014: Нью-Йорк: «Князь Игорь» Бородіна.
2014: Мілан: «Царская невеста» Римського-Корсакова.
2014: Барселона: «Сказание о невидимом граде Китеже и деве Февронии» Римського-Корсакова.
2015: Лондон, Ліон : «Леди Макбет Мценского уезда» Шостаковича.
2016: Париж: «Иоланта» Чайковського, «Снегурочка» Римського-Корсакова.
2019: Берлін: «Обручение в монастыре» Прокоф’єва.
2019: Брюссель: «Сказка о царе Салтане» Римського-Корсакова.
2020: Відень: «Евгений Онегин» Чайковського.

Черняков – культурний голуб миру в.в.путіна. А Линів – безпринципна й меркантильна кар’єристка, яка мріє посісти п’єдестал східно-європейської дириґентури, яке поки що міцно тримають росіяни.

Заради такого навіть із чортом можна спільну постановку забацати.