2022-12-06 19:35:39
...........Евтаназія...
Дуже важко говорити про смерть. Про смерть близьких людей. Особливо із людьми, які вважають, що головне при смерті рідних - завішувати дзеркала, носити "їсти" померлому на другий день або здійснювати ще якісь марновірські дії.
Проте тема післясмерття доволі добре опрацьована й висвітлена в дописах ПЦУ, а почасти й УПЦ.
Більше ж хвилює і вимагає обговорень і пояснень проблема передсмерття, коли близька людина вже на межі. І часто - у муках. Як же ж тамувати біль ближніх? Як на мене, просто підтримки легалайзу тут недостатньо.
Мусимо зачіпати і таку незручну для нашого стереотипно налаштованого священства і для егоїстичного темного народу, як евтаназія.
Що робить християнин, відмовляючись від ін’єкції для свого родича-овоча, паралітика без пам’яти та свідомости?
Він годує свій егоїзм, намагаючись подовше побути із дорогою людиною, поки та агонізує. Хоче отримати втіху від її серцебиття і дихання, коли вона не отримує від життя уже жодної втіхи.
Весь світ уже став на дорогу полегшення смерті тим, чого вона вже чеше своєю косою (це художній засіб, смерть - це процес розлучення душі й тіла, а не вигаданий морокобісами кістяк з косарським знаряддям).
Навіть атеїсти погоджуються на евтаназію рідним, ставлячи їхнє обезболення перед смертю понад своїми егоїстичними хотіннями. А ми, християни, на сором, плентаємося позаду.
Зрештою, поставмо себе на місце хворого. Теж егоїзм суцільний, так? Хочеться подовше пожевріти, мучачи своїх рідних, змушуючи міняти вам підгузки й омивати?
Евтаназія - шлях до прояву любові через пожертву своїми бажаннями, а то й життям.
362 views16:35