Що не так зі шкільною програмою з української літератури? Ми | Палімпсест
Що не так зі шкільною програмою з української літератури?
Ми вже достатньо говорили з вами про зарубіжну літературу, а що ж там з нашою рідною?
Зізнаюся, в школі зарубіжна мені подобалася значно більше. З одного боку все очевидно: порівнювати літературу будь-якої країни зі «збірною літератури світу» - марна справа. Та все ж, не останню роль відіграє і список творів для вивчення. Зараз багато нарікань на шкільну програму з літератури загалом, але по при це, навіть ті люди, які читали останній раз ще в школі, точно згадають бешкетника Тома Сойєра, самітника поневолі Робінзона Крузо, розумника Шерлока Холмса, або вічно молодого та красивого Доріана Грея.
Українська ж література в пам’яті багатьох лишається суцільною хронікою знедолених, де героями виступають нещасні трудящі, селяни та кріпаки. Скільки ж можна вже говорити про тих кріпаків? Шевченка вивчають в кожному класі починаючи з п’ятого , як мінімум шість разів діти слухають одну й ту саму історію про його кріпацьке походження. А так як його вірші (Не тільки його) у більшості дітей не викликають ніяких емоцій то вони швидко забуваються і все, що лишається – кріпацтво. (Коли я чую дражливі заяви щодо Шевченка: що він був пияком,хронічним алкоголіком, ловеласом ласим до жінок, то перша думка – давайте покажемо його і з цього боку, для дітей старшої школи в період бунтарства ця інформаціє буде найкращою рекламою творчості «Великого Кобзаря»).
Скоріше за все, саме через Шевченка існує міф про велику кількість творів присвячених кріпацтву. Бо за підрахункам ютуб-каналу «Твоя підпільна гуманітарка» з 267 романів та віршів, які є обов’язковими для вивчення у школі, кріпацтву присвячені лише 28, що складає приблизно 10,8% від загальної кількості. Щодо творів події яких відбуваються в селі, тут відсоток трохи більший – 66 творів, що складає 24,7% від загальної кількості.
Отже, «сільські» та «кріпацькі» твори становлять відносно невеликий відсоток, але чому саме вони закарбовуються в пам’яті школярів як основні?
Діти, як і їхні батьки свого часу, знову і знову змушені вивчати схожі за тематикою, та характерами героїв твори, через що вони сплітаються в пам’яті в суцільну масу з гіркої долі, нещастя та злиднів. Для сучасних школярів ці проблеми не актуальні,чужорідні. Тому така література викликає нудьгу, а коли нам нудно - час йде повільно, книга здається довшою. І в пам’яті закарбовується не сюжет та персонажі, а твої муки над книгою вдома. А далі продовження страждань в класі, де вчителька пояснить, що це не твір нудний, а просто ти не здатний зрозуміти всю велич думки автора. Воно може й так, але хіба діти винні, що їх вікові особливості не врахували?
Вся ця суспільна проблематика, якою переповнена більшість творів, вже встигла набити оскому, але все одно лишилася далекою й незрозумілою для дітей. Де захопливі сюжети, де гумор і екшен кінець кінцем?
Програма з української літератури «застрягла» в минулій парадигмі: вона намагається виховувати дітей замість того, щоб прищеплювати любов до читання. Література не повинна виховувати напряму, не повинна бути пропагандистською — не тому, що це погано, а тому, що це не працює.
Отже, штучність викладення біографії, повчальний підхід, формування світогляду згідно держзамовлення (Добре якщо сучасного, а не старого радянського, на руїнах якого й постала наша програма) – так виглядає сучасна програма з української літератури. Літератури яка багата чудовими творами, але які через недосконалість програми часто лишаються в тіні.
І тут можна або далі не помічати проблеми, або щось змінити. І в центрі цих змін обов'язково має бути дитина.
Замість того щоб вивчати життєписи з датами, назвами, числами, можна знайти щось незвичне або визначальне в кожному житті, щось таке цікаве, що може допомогти дитині зрозуміти твори письменника.
Зменшити кількість творів для вивчення протягом року й додати більше сучасної літератури.
Також важливо дозволяти школярам самостійно шукати сенси творів, а не вичитувати їх з підручників.
Розкажіть який ваш улюблений твір з української літератури?А якого, на вашу думку, давно пора позбутися?
