дофамінова зомбі #2: не думай про слона у минулій частині я в | панна ґанджа

дофамінова зомбі #2: не думай про слона

у минулій частині я видалила тікток. слідом за ним пішли гугл.подкасти. потім я вийшла з акаунту, де була підписана на меми та поставила в браузер додаток Stay Focused, що рахує час, який я проводжу на ютубі. після години перебування на сайті він блокує доступ до нього й до самого себе на всяк випадок (правильно робить, скотина мала).

думки, що я їх стримувала, затопили мене. ось я в них по саму поцьку. тепер по вуха. і вже по маківку. і просто… просто ВБИЙТЕ МЕНЕ.

розлучення із соцмережами — це завжди зустріч із собою. я б воліла ту зустріч пропустити по причині того, що мене затягнуло в масштабну мемну коловертень. бо виявилося, що складаюсь я з:

заповнених душними роздумами тромбів
гнійників, повних іпохондрії
заплутаних вен тривоги
татуювань із катастрофічними сценаріями майбутнього
текстів пісень лободи й віа гри (господи, за що) під нігтями
і вся моя кров отруєна суцільним самоїдством

хто б міг подумати, що я така нудна? вважала себе тією ще кралею — книжки, лекції, розширення свідомості, рекреації на природі. думала, що позбудуся інфошуму і як попруть великі ідеї… а поперло відомо що.

усе те, що було поховано під мемними пісками, випнулося на світ божий і стало мучити мене. найтяжче лягати спати та прокидатися без телефону. вночі він мене заколисував, зранку будив (з такими новинами й із домовини встанеш).

а ще нудьга. цей камінець у взутті, що й без того незручне. ця бджола в пишних спідницях. крапельки води на маківку. жуйка, яку ти жуєш дві години — болить щелепа й у роті гіркота. у кожного свій демон, і цей належить мені. тобто це я належу йому.

так було тижня зо три, потім проблеми зі сном досягли піку — я не змогла заснути зовсім і ту добу мій стан найкраще відповідав назві цієї епопеї.

а потім мене відпустило. не те щоби я стала прекрасно спати — це тема для окремої розмови. але хоча б перестала нервово колихати ногою й курити на балконі, роздумуючи яку жінку вибере чоловік після моєї наглої смерті. уявляти її (і смерть, і жінку) в усіх подробицях. чи що Сербія нападе на Болгарію. чи росія. чи що на всіх нападуть інопланетяни з «Тихого місця». моя фантазія — нестримна сучка, і це не найкраща її сторона.

а коли такі думки й з’являються — то я кажу собі «ні» й це у більшості випадків працює. чи відома вам розкіш НЕ думати про щось? є навіть гра така: не думай про слона. усе, ти програв\ла. і все ще думаєш, правда? і тепер. слони, вони такі, будуть пам’ятати тебе й через двадцять років. а думки не з’їбуться, доки не оволідієш мистецтвом дзену. тобто, почистиш телефон від прутні.