ПІСЛЯСМАК
Цей світанок пам'ятають усі,
Навіть хворі на амнезію,
Він палає у кожній сльозі,
В попелище стираючи мрію.
І тремтить, мов дитячі пальці
Переляк у тривоги хвилини.
Кольорові сни зникли вранці,
В чорно-білих жахи і руїни.
Цей світанок не забути ніяк,
Він тавро на поверхні шкіри,
І повільний його післясмак
У серцях робить чорні діри.
Огорнув підсвідомість туман,
Розчинивши надій тотеми,
В кровотечі душевних ран
Потопають нервові системи.
Цей світанок вкрав мирне життя,
Розділивши на до і після,
Він сиреною спокій відтяв,
Мов лещатами розум стиснув.
І вплітає війна, наче шов,
У свободи гіркі скрижалі,
Імена усіх тих, хто пішов,
Голосами, що борються далі.
Павло Деркач
20.07.2022
