МІСЦЕ СИЛИ
Я люблю побути один
Серед лісу, де первісна тиша
Відчуває вібрацію змін,
І торкається серця струни.
Не важливо скільки годин
Йде процес, але меншає тріщин
У душі, що гірка, як полин
Від токсичної зливи війни.
Я люблю лишитися сам
Біля річки, тут сум мій спливає,
Прикрашає це місце, мов храм,
Різнотрав'я чарівний букет.
І шепочуть квіти вітрам:
Біль природа знов перемагає,
Й заживляє скривавлений злам -
Слід прильоту ворожих ракет.
Наодинці світлі думки
Формулюють цілі й задачі,
Проникають у нервів нитки,
Спонукаючи розум до дій.
Ніби іклами хижаки,
Розривають світ біди й невдачі,
Але ліс і потоки ріки
Будуть сповнені віри і мрій.
І щоб пульс надії не згас,
Сприйняття я вимкну трагічне.
Доки рани зцілює час,
З лабіринту є вихід простий.
Хай життя тепер без прикрас,
Екстремальне і зовсім не звичне,
Тож безцінно кожному з нас
Місце сили для себе знайти.
Павло Деркач
16.07.2022
