Зразу прошу вибачення, що про кацапів, але дуже хочу поділитис | покруч

Зразу прошу вибачення, що про кацапів, але дуже хочу поділитися цим.

Американський письменник р*сійського походження Владімір Набоков (так він себе описував) просив ось таку обкладинку для "Лоліти":
I want pure colours, melting clouds, accurately drawn details, a sunburst above a receding road with the light reflected in furrows and ruts, after rain. And no girls.

Пропоную ваші увазі обкладинки різноманітних видань "Лоліти".

Природно, що коли справа доходить до інтерпретації літератури, автора можна не слухати. Він є зацікавленим лицем, а відтак не може об'єктивно знати, яка інтерпретація його твору є найвлучнішою та стане найбільш популярною та прийнятною. Автор не остання інстанція в розумінні тексту, адже кожен читач бачить текст по-своєму — через призму власного досвіду, філософії, мови перекладу, вчорашнього сніданку тощо.

Хоча навіть беручи це до уваги, мій язик все одно не повертається сказати, що майже-порнографічна (або принаймні сугестивна) інтерпретація "Лоліти", яку ми бачимо в поп-культурі і зокрема на обкладинках перевидань, дійсно є найвлучнішою. Ясна річ, що еротика є наскрізним мотивом у романі, однак чи є вона основою твору, чи лиш частиною інструментарю?