2022-07-28 22:33:18
Ти, Ви, thou і Бог.
Коли носії англійської мови беруться вивчати інші європейські мови, то часто плутаються подвійністю займенника другої особи однини,
you — може бути
ти і
Ви. У французькій говорять tu i vu, в іспанській tu i usted, у німецькій du та Sie тощо. Пояснювати довго не буду:
ти - просто,
Ви - з повагою.
В англійській мові таких гоноративних заморочок нема. "You, та й you", — каже американець, не викупаючи. Однак колись були. Якщо ви колись читали Шекспіра, то чули слова thou i thee. У найвідомішому своєму сонеті Біллі пише:
Shall I compare thee to a summer’s day?
Thou art more lovely and more temperate.
(Дмитро Паламарчук перекладає так:
Рівнять тебе до літньої пори?
Ти сталіший, чарівніший від неї.)
Бачимо в перекладі
ти, однак ніякого
you в оригіналі нема. Там є
thou — прямий відповідник.
You тоді використовувалося для вираження додаткової поваги, або для множини — точно як наше
ви/Ви.
Помітьте, до речі, форму
thee. Ні, очі вам не зраджують — це дійсно знахідний відмінок, тобто, форма
тебе. Для слова
you був відповідник
ye.
До речі в цей же період існувало в англійській відмінювання дієслів. При
thou до дієслова приставало закінчення
-st, або рідше
-t. Слово
"бути" узгоджувалося у формі
art, а майбутній час творився з допоміжним словом
shalt.
Ось приклади з Біблії Короля Джеймса:
Thou visit
est the earth and water
est it. (Psalms 65:5)
In like manner shal
t thou do with his ass. (Deutoronomy 22:3)
I know thee who thou
art. (Luke 4:34)
Отже, чому я вирішив цей пост написати: англомовних надзвичайно кумедно конфузить, коли до Бога звертаються на Ти, а не на Ви. Це є зверненням, спільним для всіх європейських мов, наскільки мені відомо. Однак сучасні англомовні, які не зовсім розуміють слова
thou, вважають, що до Бога, найвищої інстанції
всього, треба було б звертатися з поважною формою. Може вони в чомусь і мають рацію, не знаю.
79 viewsedited 19:33