Я тікаю. Але куди і від чого? Наша дійсність виглядає жахлив | Першоджерело

Я тікаю. Але куди і від чого?

Наша дійсність виглядає жахливо, а речі, які відбуваються в світі, неможливо вкласти собі в голову.

У дитинстві ми споживаємо казкові сюжети, де всі герої чесні і сміливі, а злодії переосмислюють свої вчинки і вибачаються.

Ці спожиті ідеали + виховання і життєвий досвід впливають на формування «Я-ідеального» – образу людини, якою ми хочемо бути.

У випадку, коли наші «ідеальні» уявлення про світ, інших людей або самих себе не співпадають з дійсністю, то хочеться… втекти.

Не завжди наша психіка знаходиться на тому рівні розвитку, який дозволяє прийняти реальність. Не завжди ми готові докласти зусиль, щоб змінити аспекти життя, які нас не влаштовують.

Але завжди є варіант – втекти від цих тяжких думок. Звісно, не в прямому сенсі – сісти на літак і переїхати жити на Балі. А, наприклад, подивитись фільм, серіал, почитати книгу, пограти в комп’ютерні ігри, послухати музику, зайнятись спортом, зловживати алкоголем, прогулятись, приготувати їжу (або переїдати), провести час з близькими чи скролити стрічку Тік-Току.

Для когось «напрямком втечі» від реальності може бути робота, творчість, навіть допомога іншим може виступати як засіб втілення захисного механізму психіки.

Це явище в психології називається ескапізм.

Його сутність полягає в підміні. Наша психіка не дурненька, тому коли ми не можем прийняти чи не готові змінити те, що відбувається в житті, вона концентрує нашу увагу на зрозумілих і досяжних речах. По факту, таким чином рятуючи нас від «перевантаження системи».

Складність полягає в тому, що всі зрозумілі і досяжні види діяльності повністю збігаються з нашими повсякденними справами, тому іноді буває складно відрізнити одне від іншого.

І це одна з причин, чому досі немає чіткого визначення та засобів діагностики ескапізму. Будь-яка діяльність може слугувати «напрямком втечі»

Але є аматорський спосіб: вчасно спитати себе – чи я дійсно займаюсь цим, бо мені цього зараз хочеться? Чи це лише засіб втечі, щоб не розв’язувати питання, які мене дійсно хвилюють?

Першоджерело