Першоджерело

2022-08-31 12:51:14 Мені поки зарано створювати щось своє

Я дууже захопилась роботою над сьогоднішнім постом.

Але, як виявилось, структуровано, без зайвого і зрозуміло для інших описати свої почуття і хід думок – доволі складна задача. Я хотіла кинути та забити раз 10 точно. Але як взялась, то зробила і, сподіваюсь, на належному рівні.

Тому вашій увазі алгоритм для роботи над обмежувальними переконаннями від Джима Квіка, доповнений потенційно найвідвертішим, що я коли-небудь писала чи навіть казала.

Покроковий опис алгоритму (не всім той мій досвід треба, правда?) Клац

Покроковий опис алгоритму + мій особистий досвід його використання Клац-Клац Відкрити / Коментувати

2022-08-29 14:20:27 Відкрити / Коментувати

2022-08-29 14:18:55 Бачу, що посту про алгоритм пропрацювання обмежувальних переконань точно бути.

Для предметності я хочу взяти одне зі своїх переконань за приклад.

Усі вони пропрацьовані, обговорені з психологом-практиком і вже мінімум по півтора місяця про себе не нагадували

Томуу пропоную обрати з трьох варіантів нижче Відкрити / Коментувати

2022-08-29 10:12:06 А ще зараз помітила, що в пості про обмежувальні переконання у мене пролізло одне: що я не можу застосовувати алгоритм для пропрацювання масштабних переконань. Оце ще, пропрацювала, але не допрацювала

Не буду виправляти. Дуже наочно: обмежувальні переконання ближче, ніж здається Відкрити / Коментувати

2022-08-29 09:46:06 І просто чудова цітата з книги Джима Квіка (у мене принаймні вона викликала реакцію на кшталт «ну нічого собі»):

«
Поки ви вірите, що ваш внутрішній критик — це і є справжній ви, мудрий ви, він завжди буде керувати вами. Багато з нас, розповідаючи про своє обмежувальне переконання, навіть саме так і формулюють: «Я знаю себе, а отже…».
» Відкрити / Коментувати

2022-08-29 09:45:23 Кнопка, що вимикає безмежні можливості

Цікавий збіг, що зараз я перечитую дві книги — Дейва Еспрі «Змінюючи правила гри» і Джима Квіка «Без меж» — і в обох одночасно дійшла до глав про обмежувальні переконання.

Тому, що? Сьогодні про обмежувальні переконання.

Найчастіше вони генеруються в дитинстві. Їхнім джерелом може бути родина, соціальне середовище чи навчальний заклад: хтось сказав «навчання — це не твоє, максимум до 6 з 12 дотягнеш» і ти живеш з цим переконанням.

Деякі переконання виникають «зсередини», коли щось не вдалось і як наслідок закарбувалось негативним спогадом. Наприклад, було страшно розповідати вірш перед класом і з цього сформувалось переконання про нездатність виступати публічно.

У дорослому віці обмежувальні переконання — це голоси в голові. Вони не завжди гучні, але постійні.

Декілька цитат цих голосів:

Я не можу виступати перед публікою
Я не здатен успішно навчатись
Вставати та лягати рано — це неможливо для мене
Я не зможу багато заробляти
Я ніколи не схудну
Я не зможу одночасно вчитись і працювати
Я ніколи не буду успішним в тому, що мені подобається
Я не зможу говорити та писати чистою українською мовою
Я не здатна публічно розповісти про те, що мені цікаво :)
і безліч інших варіантів аж до чогось по типу «в цій країні неможливо нічого досягти»

Я уявляю обмежувальне переконання… як кнопку. Як тільки ти на неї натискаєш — вимикається світло над «шляхами» можливостей. Вони стають такими темними, що неможливо нічого розгледіти. Підсвічується один шлях — «як завжди».

Але якщо є кнопка, яка щось вимикає, то можна забрати палець і ввімкнути!

Звісно на практиці це не одна дія. Це послідовність: фіксація своїх думок, пропрацьовування ситуацій, які стали джерелом переконань, раціональне спілкування зі своїми страхами і формування нових переконань й життєвих принципів.

Але з кожним кроком палець все менше і менше тисне на кнопку, а можливості вмикаються одна за одною.

У Джима Квіка є алгоритм пропрацювання обмежувальних переконань. Я його, до речі, використовувала. Мені ще оой як далеко до застосування його на масштабних переконаннях, проте на не великих, але гальмівних моментах, це реально працює!

Якщо він вам цікавий, то дайте знати, поставивши « » під цим постом.

І ремембер «переконання здаються нам реальністю, бо вони реальні, доки ми не усвідомимо, що вони… хибні»

Першоджерело Відкрити / Коментувати

2022-08-28 12:12:14 Невеличке нагадування

Психологія - це не наука про те, як людині треба мислити, щоб заробити багато грошей, чи як правильно поводитись, щоб знаходити підхід до кожного.

Це наука, яка дозволяє зрозуміти, чому людина бачить своє щастя в матеріальних речах, і яка причина криється за бажання подобатись кожному новому знайомому.


P.S. Скоро тут буде багато інсайтів про викладання психології в іноземному вищі, бо я починаю проходити курс з психології від Yale University

P.P.S. Я пишу це тут, щоб у мене була зовнішня мотивація не кинути навчання і взяти від нього максимум. Бо, відверто кажучи, це було б не перше покинуте навчання

Першоджерело Відкрити / Коментувати

2022-08-27 14:34:07 Я тікаю. Але куди і від чого?

Наша дійсність виглядає жахливо, а речі, які відбуваються в світі, неможливо вкласти собі в голову.

У дитинстві ми споживаємо казкові сюжети, де всі герої чесні і сміливі, а злодії переосмислюють свої вчинки і вибачаються.

Ці спожиті ідеали + виховання і життєвий досвід впливають на формування «Я-ідеального» – образу людини, якою ми хочемо бути.

У випадку, коли наші «ідеальні» уявлення про світ, інших людей або самих себе не співпадають з дійсністю, то хочеться… втекти.

Не завжди наша психіка знаходиться на тому рівні розвитку, який дозволяє прийняти реальність. Не завжди ми готові докласти зусиль, щоб змінити аспекти життя, які нас не влаштовують.

Але завжди є варіант – втекти від цих тяжких думок. Звісно, не в прямому сенсі – сісти на літак і переїхати жити на Балі. А, наприклад, подивитись фільм, серіал, почитати книгу, пограти в комп’ютерні ігри, послухати музику, зайнятись спортом, зловживати алкоголем, прогулятись, приготувати їжу (або переїдати), провести час з близькими чи скролити стрічку Тік-Току.

Для когось «напрямком втечі» від реальності може бути робота, творчість, навіть допомога іншим може виступати як засіб втілення захисного механізму психіки.

Це явище в психології називається ескапізм.

Його сутність полягає в підміні. Наша психіка не дурненька, тому коли ми не можем прийняти чи не готові змінити те, що відбувається в житті, вона концентрує нашу увагу на зрозумілих і досяжних речах. По факту, таким чином рятуючи нас від «перевантаження системи».

Складність полягає в тому, що всі зрозумілі і досяжні види діяльності повністю збігаються з нашими повсякденними справами, тому іноді буває складно відрізнити одне від іншого.

І це одна з причин, чому досі немає чіткого визначення та засобів діагностики ескапізму. Будь-яка діяльність може слугувати «напрямком втечі»

Але є аматорський спосіб: вчасно спитати себе – чи я дійсно займаюсь цим, бо мені цього зараз хочеться? Чи це лише засіб втечі, щоб не розв’язувати питання, які мене дійсно хвилюють?

Першоджерело Відкрити / Коментувати

2022-08-26 16:44:55 Чому?

Я щиро вірю, що без відповіді на питання «Чому?» інформація трохи втрачає у сенсі. Тому буду виправдовувати назву каналу і давати «першоджерело». Сьогодні це невеличкі нотатки з «Основ загальної психології» С.Л. Рубінштейна.

І так, чому всі люди різні?

Це пов’язано з двома характеристиками психічного:

1. Будь-яке психічне явище (відчуття, думки, почуття, прагнення, наміри, бажання) – має приналежність індивіду.

Як би ви не хотіли, але ви не зможете поділитись з іншою людиною глибиною своєї мотивації. Ви можете надихнути, словами описати те, що ви відчуваєте, але навіть в цьому випадку у іншої людини виникне інша індивідуальна і особлива мотивація.

І саме через цю характеристику немає двох однакових думок, прагнень і бажань, вони можуть мати подібний сенс, але все-одно будуть різні. Круто, правда?

Кожна людина є носієм безлічі дивовижних і неповторних одиниць психічного. Це як відбитки пальців! Але у випадку з психічним навіть подібні елементи не є подібними – абсолютна унікальність.

2. Психічні явища відносяться до незалежних від психіки об’єктів. Тобто кожен психічний факт – це шматок реальної дійсності і відображення дійсності одночасно.

Зараз поясню. Коли ви бачите захід сонця, то в один і той самий момент часу – існує і захід сонця, і картинка цього заходу в вашій голові.

Коли ми поставимо 10 людей дивитись на захід сонця, а потім попросимо їх описати, що вони бачать – це буде 10 різних заходів сонця. Проте сам захід сонця за межами психічного залишається незмінним.

І саме прикольне – в той момент, коли людина буде дивитись на захід сонця ця картинка в її голові буде доповнюватись попереднім емоційним досвідом, додаючи в унікальність ще більшої унікальності.

Тому інша людина – інша, і це не просто слова. Навіть їжа для кожного нас буде різна на смак, ми по-різному переживаємо сум, радість, не кажучи вже про любов, ненависть чи страх.

У випадку, коли ви не розумієте іншу людину… а ви і не повинні її розуміти, бо вона інша, і ви інші. Найкраще, що можна зробити для себе і оточуючих – порозумітись зі своєю власною психікою (це, до речі, шлях тривалістю в життя, тому якщо свідомо обирати для себе цю стратегію, то потреба в інших навіть не виникне)

Першоджерело Відкрити / Коментувати

2022-08-26 16:40:10 Проста істина, яку складно усвідомити

Інша людина – інша.

Вона не хоче, щоб її міняли. Вона не відчує те, що і ви, якщо не пояснити словами. І, звісно, не буде робити те, що хочете ви, тому що ви цього хочете. Да і, відверто кажучи, – вона і не повинна.

У іншої людини інші потреби, інтереси, світогляд і світосприйняття. І в той момент, коли ви з нею пересічетесь, вона буде мати за спиною роки зовсім іншого досвіду.

Це так просто, бо ми бачимо, що всі люди відрізняються один від одного. І я впевнена, що після читання цього тексту у вас в голові пролетіла фраза «О, та я це і так знаю». Але насправді це так складно. Не просто розуміти і знати, а застосовувати.

Проте, якщо вийде, – можна позбавитись 90% міжособистісних конфліктів.

Першоджерело Відкрити / Коментувати