Щороку українці святкують
День Соборності. У цей день ми згадуємо
Акт Злуки УНР і ЗУНР – подію, що вперше об’єднала наддніпрянців і галичан у одній державі, сповнивши
«віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України». Відзначення Дня Соборності завжди було консолідуючим: і у Карпатській Україні, де 22 січня 1939 року зібрався 30-ти тисячний мітинг, і вже за часів відновлення незалежності, коли пам’ять про соборність і єдність змусили тисячі людей об’єднатися у живий ланцюг, що починався із Івано-Франківська й простягався через Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир – аж до Софіївської площі у Києві.
Однак зі зростанням цікавості до цієї теми багатьом стає відомо про не дуже приємні подробиці наслідків прийняття Акту злуки, що боляче б’є по почуттях українців, які звикли ідеалізувати цю подію й вірити у світле свято Соборності. Із кожним роком святкування 22 січня все більше стає причиною для інтернет-дискусій. Хто винний більше: Петлюра, що «продав Галичину», чи Петрушевич, який перейшов на бік Денікіна? Наддніпрянці чи галичани?
До Дня Соборності
Гармидер підготував цикл постів, що детально досліджують відносини обох частин українського народу у ті непрості часи. У незалежній Україні між нами не сміє більше бути сварок – і саме тому ми маємо знати правду про нашу спільну історію, не забувати про наші помилки й вчитися на них. Заради пам’яті про людей, що полягли за Соборність. Заради того, щоб вберегти те, чого не змогли вберегти вони.
Непрості стосунки наддніпрянців і галичан у вирі національно-визвольної боротьби частина 1/3
