#легенди
Легенда про Маріупольський скарб ...Вранці при сході сонця вибіг ватажок на маріупольський курган, встав, а тінь так і простягнулася на захід. Тоді він велів копати яму там, куди потяглася тінь від голови. Викопали яму, спустили на ланцюгу казан з грошима, щоб ніхто не брав, поки вдруге не повернуться з роз’їзду. Потім засипали гроші землею, осідлали коней і піддалися в степ.
Через роки стали з’їжджатися. Багато хто повернувся, а ватажка немає, і скарб не взято до цього часу. В скарбниці, кажуть, лежать червінці – верху мідні, а поверх мідних - срібні талери, щоб не зіпсувалися. Гроші закопали, щоб не залишилося сліду, їх затоптали коні. А прикмета така: як сонце сходить – встань на курган і дивись на свою тінь; визнач те місце, де закінчується тінь від голови, біжи і копай. Зверху буде залізне кільце, тягни й витягнеш шворінь; копай глибше, потім дужка та заповітний казан».
Яків Новицький, український історик, етнограф, фольклорист та археолог (1847-1925)
