🌿 Лісова Пісня 🌿

2022-08-30 12:38:46 Трошки народної творчості про теперішню ситуацію

Коли закриєш ти пиздак і стулиш пельку,
і потім ще заткаєш хліборізку,
і писок свій замкнеш,
уста заціпиш,
зав'яжеш язика,
каглу заткаєш,
заткнеш пащеку,
рота замуруєш,
і хавальник завалиш, і хайло,
і ґавру з вершею прикриєш чи заткаєш,
замкнеш їбало, запечатаєш вуста,
То інший хтось відкриє свій пиздак.

Andrij Bondar Відкрити / Коментувати

2022-08-16 09:46:32 Скіфське поховання в Мелітополі

В 1954 році житель Мелітополя провалився в підземелля, коли копав колодязь. Археологи знайшли всередині два поховання.

В могилі вельможної скіф’янки з рабинею збереглися залишки поховальної колісниці і близько 4000 золотих прикрас. В могилі воїна виявили два скелети коня, бойовий пояс, золоті бляхи і золоту деталь горита зі сценами з життя Ахілла.

Життя героя «Іліади» докладно проілюстровано. Швидше за все, прикрасу виготовляли грецькі майстри. Основний сюжет читається зліва направо, як в коміксах або християнських житіях. Він починається з того, як маленький Ахілл вчиться стріляти з лука, а закінчується сценою, в якій мати забирає прах вбитого Ахілла додому. На гориті знайшлося місце і для звіриного стилю: у верхньому ряду зображені собака, заєць, левиця, пантера і олень.

Поділитися
Забута Спадщина

#Скіфія Відкрити / Коментувати

2022-08-10 12:21:01 #пісні, #фольклор
«Розпрягайте хлопці коней» - ну ви, звісно ж, знаєте слова пісні
Проте, точно не усі знають, правильний автентичний текст. В оригіналі козак не «полюбив іншу дівчиноньку»…
А як все було насправді - розповідає українська письменниця та поетеса Антоніна Литвин.
Приємного перегляду! Відкрити / Коментувати

2022-08-09 16:16:01 #вірування
Про гриби
Як знайдеш у лісі гриба, то хоч би й який був маленький, то вже його не можна лишити, а треба взяти. Як побачиш гриба, а не возьмеш, то його хробаки з’їдять.
Гриби в лісі мають свої місця, грибовища, де люблять рости. Треба «мати до себе», щоб їх знаходити. Не один піде, налазиться по лісі і не знайде нічого, а другий ледве за фосу, та й набере.
Де знайдеш одного гриба, то там шукай і другого, бо він завше мусить мати собі товариша.
В котрім році дуже гриби зародять, в тім році буває помір на людей. Дехто гордує грибами і приговорює: «Якби се було добре, то би то вовки в лісі їли».

"Людові вірування на Підгір’ї", І. Франко Відкрити / Коментувати

2022-08-09 10:53:01 #поезія

Борися.
Купи ніж і навчися ним користуватись.
В перспективі – зеконом на пиві і відклади на пневмат.
Вивчи руни та їх в’язі, плети з них слова та
нанеси на зброю. Якщо її в тебе, усе ж, нема,
нанеси рядами на руки. древнім чорнилом.
Найкраще – на звороті долонь чи уздовж передпліччя.
Читай книги, дізнайся, як чаклувати і зцілювати,
намагайся зрозуміти Ніщо та походження Вічного.
Щоранку крізь дим заводів вітай світанок,
відчувай землю під асфальтом міських майданів.
Споглядай те, як крига під сонцем тане.
Враховуй її помилки.
Вчися не танути.

Пливи проти течії. Пастор потрібен лише стаду.
Не будь водою, що затікає в міські водогони.
Пам’ятай: короп, який подолає сім водоспадів,
стає драконом.

Ніколассон Відкрити / Коментувати

2022-08-08 18:18:01 #традиції
Невеличка оповідка про цікаві українські традиції від Ольги Рудої, головної редакторки журналу Ukrainian People, м.Чикаго, США
Приємного читання! Відкрити / Коментувати

2022-08-08 13:13:01 #легенди
Легенда про Маріупольський скарб
...Вранці при сході сонця вибіг ватажок на маріупольський курган, встав, а тінь так і простягнулася на захід. Тоді він велів копати яму там, куди потяглася тінь від голови. Викопали яму, спустили на ланцюгу казан з грошима, щоб ніхто не брав, поки вдруге не повернуться з роз’їзду. Потім засипали гроші землею, осідлали коней і піддалися в степ.
Через роки стали з’їжджатися. Багато хто повернувся, а ватажка немає, і скарб не взято до цього часу. В скарбниці, кажуть, лежать червінці – верху мідні, а поверх мідних - срібні талери, щоб не зіпсувалися. Гроші закопали, щоб не залишилося сліду, їх затоптали коні. А прикмета така: як сонце сходить – встань на курган і дивись на свою тінь; визнач те місце, де закінчується тінь від голови, біжи і копай. Зверху буде залізне кільце, тягни й витягнеш шворінь; копай глибше, потім дужка та заповітний казан».

Яків Новицький, український історик, етнограф, фольклорист та археолог (1847-1925) Відкрити / Коментувати

2022-08-08 10:51:01 #традиції
Про побратимство у запорожців
Побратимство в запорожцiв перебувало у великiй шанi. Народнi оповiдання зберегли нам багато випадкiв про те, коли козак, одшукавши свого побратима в неволi й не маючи коштiв, щоб його викупити, вiддавався сам на каторгу з тим, аби турок випустив його побратима на волю. Кожен господар на це згоджувався, бо йому кориснiше було мати свiжого, дужого чоловiка замiсть знесиленого невольницьким життям та працею. Бувало й так, що визволений побратим, поживши кiлька рокiв на Сiчi, знову вертався в неволю, щоб заступити на каторзi свого вiрного товариша.

На знак побратимства запорожцi мiнялися хрестами з тiла, а далi в них усе було спiльне: вони дарували один одному коней, зброю й iншi речi. В походах побратими, бувало, не з'їдять один без одного шматка хлiба; в боях же вони билися поруч i рятували один одного вiд смертi або захищали своїм тiлом.

Побратимство надавало запорожцям великої сили. Воно було однiєю з таємних причин їхньої непереможностi й того, що ворог рiдко захоплював сiчовика в бранцi. Коли траплялося, що когось iз побратимiв хтось кривдив чи ображав, то другий зараз же заступався за нього; якщо ж побратима зрадливо вбивали, то його названий брат, лишившись живим, ставав за нього месником.

Джерело: Оповідання про славне військо запорожське низове : (коротка історія війська запорожського), А. Ф. Кащенко, 1917 р. Відкрити / Коментувати

2022-08-05 13:12:03 Авторка - kateryna kosheleva

Українська Арахна — Павучиха. Плела б собі светрики, але прийшля рсня, тому вона плете сітки. Може гризнуть, якщо дуже дої… нувипоняли — нерви нікчорту. А так — типова собі пані. Хіба манікюр на вісім рук — дороге задоволення.

Та й таке Відкрити / Коментувати

2022-07-27 16:04:31 #краса
Містична сила та краса Полісся в наші актуальні часи від Андрія Котлярчука Відкрити / Коментувати